Кріст Новоселіч

Кріст Ентоні Новоселіч (англ. Krist Anthony Novoselic) - народився у місті Комптон (штат Каліфорнія), у сім'ї хорватських емігрантів [1][2][3]. Його батьки, Крісто та Марія, емігрувавши до США у 1963 році влаштувалися в каліфорнійському містечку під назвою Гарден, де батько Кріса отримав роботу водія вантажівки. У Комптоні він прожив перший рік свого життя, після чого Новоселичі вирушили до Сан-Педро, де Кріс провів більшу частину свого дитинства. Сім'я Новоселичів перебралася в Абердин (штат Вашингтон) у 1979 році, коли Крісу було чотирнадцять років. Причиною переїзду стало те, що життя в Південній Каліфорнії сильно подорожчало, у той час як в Абердині можна було придбати непоганий будиночок за порівняно невеликі гроші. До того ж у цьому районі проживало багато інших хорватських родин. Батько Кріса влаштувався працювати машиністом на деревообробне підприємство. Після сонячної Каліфорнії, де люди були привітні і терпимі, Абердин здався Крісу похмурим і брудним, а його жителі озлобленими і упертими. До того ж Кріст сильно комплексував через свій високий зріст (до моменту закінчення школи в ньому було близько двох метрів). Батьки сподівалися, що він стане баскетболістом, проте Кріст був дуже незграбний.

У червні 1980 року батьки Кріста настільки занепокоїлися його депресією, що відіслали його на деякий час до родичів до хорватьского містечка Задар, який тоді знаходився у СФР Югославія. Там йому дуже сподобалося: у нього відразу з'явилася купа друзів, і справи в школі пішли значно краще. Там же він познайомився з панк-роком і відкрив для себе Sex Pistols, Ramones і навіть місцеві, югославські панк-групи. Втім, через рік батьки забрали Кріста назад до Сполучених Штатів. Від безвиході Кріст почав курити "траву" і міцно пити. Врешті-решт він знайшов собі місце офіціанта в міській забігайлівці і з головою поринув у роботу. До останнього класу школи в нього вже була машина, стереосистема і гітара. Він став брати уроки гри на гітарі у того ж самого Уоррена Мейсона, який вчив Курта Кобейна. Потім він познайомився з Ваззом Осборном, який підсадив його на справжній панк-рок у дусі Vibrators, Sex Pistols, Flipper, Black Flag, Circle Jerks.

Кріст закінчив школу в 1983 році. Через деякий час його батьки розійшлися, а ще через деякий час він познайомився із Шеллі, яка стала його постійною подругою. Він брав участь як бас-гітарист у декількох проектах Melvins, а його сценічним ім'ям було Філ Ейшо. З моменту їх першої зустрічі на тусовці у Melvins Курт, мабуть, інтуїтивно зрозумів, що Кріст - це той самий чоловік, який йому потрібен. Однак Новоселіч довгий час не виявляв інтересу до проектів Курта. Нарешті, коли був готовий запис Fecal Matter, Курт дав його послухати Крісту. Відповіді не було чи не цілий рік, але потім при зустрічі Кріст несподівано сказав: "Я нарешті послухав твій запис. Це зовсім непогано. Думаю, ми повинні створити групу.

У 1987 році хлопці організували власну команду - Nirvana, склад якої (виключаючи їх самих) постійно змінювався. Склад групи став стабільним з приходом барабанщика Дейва Грола. Через два роки Nirvana підписує контракт з невеликою сіетлської звукозаписної фірмою Sub Pop і в листопаді 1988 року випускає свій перший сингл «Love Buzz» - кавер-версію пісні знаменитої голландської групи Shocking Blue. Саме Новоселіч і запропонував групі зіграти її. «Love Buzz» став також першим номером в знаменитій маркетингової компанії Sub Pop, що отримала назву «Sup Pop Singles Club». Організатори клубу збирали авансом з передплатників гроші, а потім щомісяця розсилали їм вінілові «сорокопятки». Такий підхід дозволив Sub Pop накопичити достатню суму, на яку фірма сплатила візит до Сієтлу відомого журналіста популярної британської музичної газети «New Musical Express». Еверетт Тру, повернувшись до Англії, дав високу оцінку місцевим командам, в числі яких називалися Mudhoney, Tad, Soundgarden і Nirvana. Порепетирувавши три тижні, вони прийшли на студію Reciprocal в Сіетлі і записали у січні 1988 року демо-стрічку. - "Після того як запис був готовий, - розповідав Курт, - ми зрозуміли, що це дійсно хороша музика і що в ній є щось особливе, так що ми почали ставитися до наших музичних справ набагато серйозніше". Господар студії Reciprocal Recording Джек Ендіно вже здобув до того часу славу хресного батька сіетлського андеграунду. Записуючи місцеві панк-групи за дуже невеликі гроші, він сприяв тим самим виходу у світ дисків найталановитіших з них на місцевій фірмі звукозапису Sub Pop. Nirvana записала десять пісень за шість годин. Всі писалися в основному "наживо" за один або два рази. Весь вокал Курта був записаний з першого разу. З цієї стрічки "Floyd The Barber", "Paper Cuts", і "Downer" увійшли пізніше до альбому Bleach. Версія "Spank Thru" була потім переписана з Чедом Ченнінгом на ударних і випущена на збірці Sub Pop 200. Ще чотири треки - "Beeswax", "Mexican Seafood", "Hairspray Queen" і "Aero Zeppelin" увійшли до альбому Incesticide. Інші дві - "If You Must" і "Pen Cup Chew" так ніколи і не були видані. Запис сподобалася не тільки самим учасникам групи, але і Джеку Ендіну. Того ж вечора він зробив мікс для себе і дав стрічку Джонатану Поуніману, одному зі співвласників фірми Sub Pop. Стрічка справила на нього сильне враження.

Через три роки після смерті Курта Кобейна Кріст випустив сольний альбом «Sweet 75» (1997 рік), в якому дуже помітно вплив латиноамериканської музики. У 2002 році він створює групу Eyes Adrift, яка в 2002 році випустила однойменний альбом. Гурт грав суміш панка, гранжу і кантрі. Колектив розпався в 2003 році після провалу їх дебютного альбому. Кірквуд і Гауді разом організували групу «Volcano».

У грудні 2014 року вперше за багато років колишні учасники Nirvana зібралися разом, щоб виступити на концерті. Крім Кріста, у виступі брали участь Дейв Грол і Пет Смір. Крім того, Кріст взяв участь у записі альбому «Wasting Light» групи Дейва Грола Foo Fighters. У пісні «I Should Have Known» він зіграв на бас-гітарі та акордеоні [1].

12 грудня 2012 року, Грол, Новоселич і Смір приєдналися до Пола Маккартні на концерті на користь постраждалих від урагану Сенді, для дебютного виконання пісні написаної четвіркою «Cut Me Some Slack». Студійний запис пісні була випущена на саундтреку до документального фільму Грола про студію Sound City.

У складі Sweet 75 значилися Кріст Новоселич (гітара), Іва Лас Вегас (бас, вокал) і Вільям Ріфлін (перкусія, піаніно). Єдиний альбом групи, названий однойменно з назвою команди «Sweet 75», був випущений на DGC Records і був якийсь музичний гібрид: змішаний в рівних частинах рок, ознака роботи Новоселича з Nirvana і латиноамериканський блюз Лас Вегас, який вона грала на вулицях Сіетла. - «Люди, які приходили на наші концерти, були головним чином фанатами Nirvana. Я довгий час грав для публіки, яка знала кожне слово в наших піснях. Грати для людей, які абсолютно не знають, що можна очікувати, і спостерігати їх реакцію - це дійсно дуже цікаво», - говорив Кріст. Лас Вегас покинула своє рідне місто Каракас у Венесуелі в 1979 разом зі своєю сім'єю, щоб відвідати брата, який жив в Сіетлі. Що прийшла в захват від США, вона поїхала з Сіетла вчитися в школу-інтернат в штат Теннессі (з якої вона була згодом вигнали). В остаточному підсумку вона закінчила вчитися в середній школі в Сан-Педро, недалеко від Long Beach, Каліфорнія, в якій також навчався і Кріст (їх дороги, як бачите, вже перетиналися). У 1983 Іва нарешті переїхала назад в Сіетл, де вона стала грати свою музику на вулицях. На відміну від Лас Вегас, яка вважала Sweet 75 рок-групою, Кріст відразу ж сказав, що ця група ніколи не буде рок-групою. «Так у нас є кілька рок-пісень:" La Vida "," Dogs ", але і у нас записана відома венесуельська народна пісня" Cantos Pilon ". Яка ж це рок-група? » Коли Новоселич і Лас Вегас працювали разом, Кріст виключно грав на акустичній дванадцятиструнну гітарі. Але послухавши альбом «The Sporting Life», співпраця Діаманд Галас з колишнім басистом Led Zeppelin Джоном Пол Джонсом, Кріст вирішив купити собі 12-струнну електрогітару: «Я послухав цей запис і тут же подумав, чому я граю на акустичній гітарі? Я хочу грати рок!» Саме така гітара стала наріжним каменем звуку Sweet 75. Крім того, роки Новоселича як басиста забезпечили його новий погляд гри як гітариста.