Крішнадеварая Тулува

Походив з династії Тулува. Син фактичного правителя Нарасанаякі Тулуву наприкінці існування династії Салува. Ймовірно відзначився ще за правління свого зведеного брата Віри Нарасімхи, після смерті якого 1509 року зайняв трон імперії.

Спочатку Крішнадеварая придушив спротив феодалів у Майсурі. Потім розвернув свої війська проти Біджапура та Бахмані, а також фактично незалежного правителя Кулі Кутб-шаха. В результаті протягом 1509 року віджаянарцям вдалося перемогти усіх цих ворогів, захопити важливу долину Райчур. Крішнадеварая захопив ключові міста Гульбаргу та Бідар, що являли собою залишки Бахманідської держави. Сам султан Махмуд-аш став васалом Віджаянагару.

Водночас було укладено союз із Португалією проти Біджапурського султанату. Завдяки тиску Крішнадевараї на суходолі біджапурці не змогли завадити португальцям захопити й утримати місто Гоа. Португалець Паеш описує його як людину веселу, що любить посміятися.[1]

Протягом 1510—1518 років магараджахіраджа воював проти династії Гуджапаті, що правила в Оріссі, а також проти її союзників. Війська Крішнадеварая перетнули річку Ґодаварі й вдерлися до самої Уткали (Орісси). Зрештою був підкорений південь Індостану, а кордони просунулися до річки Крішна. Мир між Віджаянагаром та Оріссою було підкріплено шлюбом Крішнадевараї з Аннапурнадеві Гуджапаті. В цей час султан Голконди Кулі Кутб-шах спробував відвоювати землі Віджаянагара в долині Крішни, проте зазнав невдачі. Після цих звитяг Крішнадеварая прийняв титул крішнарау макакау (цар царів, володар трьох морів й земель).

У 1520 році розпочалася нова війна між Біджапуром та Віджаянагарською імперією. 19 травня того ж року Крішнадеварая завдав нищівної поразки султанові Ісмаїл Аділ-шаху в битві при Райчурі, а згодом знищив велике місто Гульбаргу.

1524 року Крішнадеварая призначає співволодарем та спадкоємцем свого сина Тірумалараю, проте останній того ж року був отруєний сановниками. Після цього двір аграджахіраджі поринув у палацові інтриги. Втім на час свого панування Крішнадевараї вдалося їх припинити, але в 1529 році він раптово помирає.

Був покровителем мистецтва та літератури. При його дворі жили численні поети, що творили мовою каннада, телугу, санскритом, тамільською. Сам був автором праць на санскриті — «Мадалаша Чаріті», «Сат'яваду Паріная і Расаманджарі», «Джамбаваті Кал'яна».

• Keay, John (2001). India: A History. New York: Grove Press. — ISBN 0-8021-3797-0.