Кузнецов Микола Семенович

Микола Семенович Кузнецов (1898(1898), село Коса (за іншими даними, село Абрамово) Чердинського повіту Пермської губернії, тепер Пермського краю, Російська Федерація — червень 1967, Краснодарський край, Російська Федерація) радянський партійний діяч, в.о. 1-го секретаря Північно-Казахстанського обласного комітету КП(б) Казахстану. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Кузнецов Микола Семенович
рос. Никола́й Семёнович Кузнецо́в
Народився 1898
Пермська губернія, Російська імперія
Помер 1967
Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. У 1912 році закінчив двохкласне училище в селі Коса Чердинського повіту Пермської губернії.

У травні 1913 — листопаді 1916 року — бурлака, юнга на пароплаві «Чердинець» в Закамському краї.

У листопаді 1916 — грудні 1917 року — канонір 3-ї артилерійської бригади російської армії в місті Самарі.

Член РСДРП(б) з квітня 1917 року.

У грудні 1917 — листопаді 1919 року — начальник радянського партизанського загону, голова військревкому, комісар 1-го Приволзького полку Східного фронту РСЧА.

У грудні 1919 — жовтні 1920 року — уповноважений Пермського губернського комітету РКП(б) з організації волосних комітетів партії, відповідальний секретар Кочевського волосного комітету РКП(б) Чердинського повіту Пермської губернії, член Чердинської повітової надзвичайної комісії (ЧК) Пермської губернії.

У листопаді 1920 — грудні 1922 року — студент і партійний організатор комуністичного вузу імені Свердлова в Москві. У 1922 році працював консультантом Московської ради народних суддів.

У грудні 1922 — 1926 року — відповідальний секретар повітового комітету РКП(б), завідувач обласної школи радянського і партійного будівництва в місті Усть-Сисольську Комі-Зирянської автономної області.

3 квітня 1926 — 12 лютого 1929 року — відповідальний секретар Комі-Перм'яцького окружного комітету ВКП(б) Уральської області.

У 1928 році заочно закінчив лісотехнічний факультет Уральського політехнічного інституту в Свердловську, агроном-лісовод.

У жовтні 1929 — жовтні 1930 року — відповідальний інструктор ЦК ВКП(б), помічник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У жовтні 1930 — листопаді 1933 року — слухач Історико-партійного інституту червоної професури в Москві.

У листопаді 1933 — лютому 1935 року — начальник політичного відділу Тайнчинської машинно-тракторної станції (МТС) Кокчетавського району Казакської АРСР.

У березні 1935 — лютому 1936 року — завідувач сільськогосподарського відділу Північно-Казахстанського обласного комітету ВКП(б).

У лютому 1936 — квітні 1937 року — 1-й секретар Кустанайського районного комітету КП(б) Казахстану.

У квітні — жовтні 1937 року — 1-й секретар Кустанайського обласного комітету КП(б) Казахстану. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року.

У жовтні 1937 — квітні 1938 року — в.о. 1-го секретаря Північно-Казахстанського обласного комітету КП(б) Казахстану. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь у сталінських репресіях.

Заарештований 21 травня 1938 року органами НКВС Казахської РСР в місті Алма-Аті. Виключений з членів ВКП(б). Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 26 жовтня 1940 року за статтями 58-1а, 58-2, 58-8, 58-11 КК РРФСР до 8 років виправно-трудових таборів. До жовтня 1940 року перебував у слідчих в'язницях в Алма-Аті і Москві. З 12 лютого 1941 року відбував покарання у Північно-Печорському виправно-трудовому таборі НКВС СРСР.

Потім, до вересня 1946 року — начальник із палива, на різних господарських роботах на Північній залізниці в Костромській області.

У вересні 1946 — жовтні 1947 року — культпрацівник тресту «Шахтобуд» в місті Цхалтубо Грузинської РСР.

У жовтні 1947 — листопаді 1948 року — директор лісгоспу в місті Бухарі Узбецької РСР.

У листопаді 1948 — липні 1951 року — директор міжрадгоспного лісорозсадника в місті Тихорецьку Краснодарського краю. У липні 1951 — травні 1953 року — директор міжрадгоспного лісорозсадника на станції Біла Глина Краснодарського краю.

З червня 1953 року — агроном-лісомеліоратор Таманської машинно-тракторної станції (МТС) Темрюцького району Краснодарського краю.

Реабілітований постановою Військової колегії Верховного суду СРСР 15 жовтня 1955 року. Відновлений в членах КПРС рішенням КПК при ЦК КПРС 20 грудня 1955 року.

Потім — на пенсії. Помер у Краснодарському краї в червні 1967 року.

Джерела

  • Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.