Кукша Печерський

Кукша Печерський († 1113 (?), р. Ока) преподобномученик, чернець Києво-Печерського монастиря, який проповідував в'ятичам (які заселяли район південного Підмосков'я — Калузьку, Тульську, Рязанські області Росії) і був убитий ними в 1113 (або у 1215?) році.

Ікона Кушка Печерського (Початок 20 століття).

Життєпис

Монастирські перекази зберегли його чернецьке ім'я — Іоанн. Вважається, що він сам спочатку був поганином, можливо, походив із в'ятичів, і був одним із багатьох печерських ченців місіонерів, які проповідували християнство в Заліссі, зокрема серед в'ятичів — східнослов'янського плем'я, яке жило в середній течії Оки, в тому числі на території майбутнього Московського князівства, і вважалося найвідсталішим у Київській Русі та найдовше опиралося християнізації, так що в сільських районах тут типові поганські поховання зафіксовані не лише в часи св. Кукші, але аж до XIV ст., а в багатьох місцях — ледь не до XIX ст.[1][2]

Проповідуючи, Кукша здійснив багато знамень і чудес, але потім був схоплений язичницькими жерцями і після тривалих катувань був страчений (за переказами, йому відтяли голову). Згідно з «Патериком Печерським», в один день з Кукшею у Печерському монастирі помер преподобний Пимен Посник, який передрік братії про смерть святого. В церкві він голосно сказав: «Брат наш Кукша убитий на світанні!». У цей день над Печерським монастирем бачили три вогненних стовпи.

Преподобномученику Кукші на час його приставлення було близько 30-35 років.[2]

В житії Кукші Печерського розповідається про його численні чуда.

В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано:

«Радуйся, Кукшо священномученику, бо язичників множество до Христової віри привів ти; радуйся, бо за Христа з учнями своїми ти усічення голови претерпів».

[3]

Мощі

Мощі святого Кукші спочивають в Ближніх Печерах Києво-Печерської Лаври в Києві, навпроти мощей святого Пимена Посника.

Пам'ять

Православною церквою його пам'ять святкується 11 жовтня (27 вересня за старим стилем), Собор преподобних отців Києво-Печерських Ближніх печер і 9 вересня (27 серпня за старим стилем).

Ікони

Див. також

Джерела та посилання

Примітки

  1. Арциховский А. В. Курганы вятичей.— М., 1930. — С. 150.
  2. Ірина ЖИЛЕНКО СВЯТИНЯ ІСТОРІЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ Том 1 XI—XVI ст.,2001 р.
  3. АКАФІСТ ДО ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.