Куликовичі

Розташоване на правому березі Стиру.

Село компактне, всі вулиці покриті твердим покриття, у селі є водогін.

На території села та околицях розташовані 4 археологічні пам'ятки: багатошарове поселення в урочищі Загамет; поселення тшинецько-комарівської культури, залишки поселень зарубинецької культури та городище давньоруського часу.

Перша згадка про село походить з 1488 року. За історичними даними назва села Куликовичі виникла від прізвища економа маєтку князя Четвертинського Куликова. Топонім — множинна форма від патроніма Куликов.

Історично «у Куликовичахь» (1488), Куліковиче (1778).

В 1577 р. село Куликовичі належало до князя Чарторийського.

За описом 1798 року в селі на річці стояло два млини, кожен на один камінь. Дворів всього було 55, у яких проживало 407 осіб. В селі була церква Покрови Богородиці і дерев'яний панський дім.

В часи Російської імперії село належало до Колківської волості Луцького повіту Волинської губернії.

В кінці ХІХ ст. частину маєтку Четвертинського, у тому числі і село Куликовичі, продали дрібним поміщикам. Село було куплене двома євреями на ім'я Асамуров. Так село стало дрібним маєтком. Перші мешканці займалися бджільництвом, рибальством, полюванням, згодом скотарством та землеробством.

В кінці 19 ст. було там 104 доми і 789 жителів, дерев'яна церква з 18 ст., на місці старої. На початку 19 століття належало до поміщика Асамурова 5 632 десятини.

На 01.01.2005 року в селі було 260 будинків, функціонувала школа І — ІІ ступеня, бібліотека, будинок культури, фельдшерсько — акушерський пункт, відділення зв'язку, АТС, три приватних торгових точки, магазин Куликовичівського споживчого товариства, адмінбудинок Куликовичівського лісництва Колківського держлісгоспу, сільськогосподарський кооператив «Куликовичівський», пилорама, млин.

Населення села згідно переписів та люстрацій:

• 1798—407;
• кінець 19 століття — 789;

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 833 особи, з яких 410 чоловіків та 423 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[2]

• Лисий Яків Івкович — керівник Голобського районного проводу ОУН, лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 2 класу та Бронзового хреста заслуги УПА. Загинув поблизу села.

У селі є дві релігійні громади: християн віри євангельської та православна Свято-Покровської церкви ПЦУ (до 20.02.2019 УПЦ (МП)).

Православна церква в рамках атеїстичної кампанії радянської влади 1962 року була закрита. Парафію відновили 1992 року. Престольне свято — 14 жовтня.

У селі встановлено:

• Пам'ятник землякам, які загинули в роки німецько-радянської війни;
• братські могили вояків УПА.

• Кулико́вичі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.555

• Погода в селі Куликовичі