Кулиничі (Харків)

Місцевість Кулиничі розміщена на лівому березі річки Немишля, вище за течією на відстані 1 км розташована місцевість Бражники. На річці зроблена велика загата — Кулиничівський ставок. На півночі розташовано ботанічний сад. До селища примикає великий масив дачних ділянок. Поруч проходять автомобільні шляхи Т 2104 і М03 (E40) — Харківська окружна дорога.

1959 року мешкало близько 3,6 тис. осіб, 1970 — 2,5 тис. осіб, 1979 —– 2,9 тис. осіб, а 1999 — 3,2 тис. осіб.[3]

За народними переказами, тут першим оселився козак Кулинич. Існують інші версії щодо походження назви: від птаха кулика; від давньоруського сло­ва «кулич» — місце з ярами та вибалками.[3]

Поселення засноване у другій половині 1670-х років. У другій половині XVIII століття Кулиничі на­лежали харківському козацькому полковнику Григорію Квітці, згодом — Покровському монастирю. Григорій Квітка збудував у селі пивоварений завод, що від 1882 року перебував у власності інженера, громадського діяча І. Грищенка. Від створеного ним зразкового маєтку «Україна» веде історію нинішній ін­ститут тваринництва НАНУ. Під час воєнних дій 1918—1920 років влада неодноразово змінювалася. Селяни зазнали сталінських репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 село перебувало під німецькою окупацією. На фронтах німецько-радянської війни воювало 119 місцевих, з них 42 загинуло.[3]

3 червня 1957 року село Кулиничі отримало статус селища міського типу.

6 вересня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області» згідно з якою 2602,49 га території Кулиничівської селищної ради, у тому числі й смт Кулиничі, увійшли в межі міста Харкова.[4]

24 жовтня 2012 року Харківська міська рада надала нові назви вулицям колишнього селища.[5]

5 березня 2013 року Харківська обласна рада прийняла рішення про виключення смт Кулиничі, селища Перемога та сіл Бражники, Заїки і Затишшя Харківського району з облікових даних[6] та їх включили у межі Харкова. При цьому Кулиничівська селищна рада була ліквідована тільки у 2020 році, і їй були підпорядковані села Бай­­рак, Благодатне, Бобрівка, селища Елітне, Зернове, Кутузівка, Момотове, Прелесне, Слобідське.

На кладовищі Кулиничів похований уродженець цього селища Якимов Олександр Валерійович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі», заснований 1994 року Ю. В. Мисиком.[7] Нині до складу компанії входить 10 спеціалізованих хлібопекарських комплексів в Харківській, Київській, Полтавській областях.[8] Продуктивність підприємств становить 450 тонн хлібобулочних виробів на добу.[9] У 2019 році в Кулиничах введено в експлуатацію млин, обладнаний новітнім обладнанням компанії BUHLER потужністю переробки 300 тонн на добу.[10]
• Дослідне господарство «Українка» науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся.
• Дослідне господарство «Елітне» науково-дослідного інституту рослинництва, селекції та генетики ім. Юр'єва.
• Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України.
• ТОВ «Кулиничі-Будінвест».
• Науково-виробниче підприємство «SINTA».
• ТОВ «С. А. Н.»

В Кулиничах функціонують:[3]

• Харківська дитяча школа мистецтв № 7 (до 2013 року — Кулиничівська школа естетичного виховання);
• Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 175 «Кулиничiвська» (до 2013 року — Харківська ЗОШ I-III ступенів № 175);
• ДЮСШ;
• ДНЗ;
• Будинок культури (будівля згоріла внаслідок пожежі) знаходиться в приміщенні селищної ради за адресою вул.7-ї Гвардійської Армії, 14.
• Бібліотека;
• Кулиничівський історико-краєзнавчий музей.[11]

В Кулиничах встановлено пам'ятники Тарасові Шевченку, «Скорботна мати» та «Невідомому солдату».[3]

• 
  постамент від пам'ятника Леніну В. І. (демонтовано у 2020)
• 
  Пам'ятник «Скорботна мати» на братському похованні радянських вояків
• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку
• 
  Пам'ятник на братському похованні радянських вояків

• Л. І. Савинська Кулиничі / ЕСУ