Кунта Кінте (острів)

Острів Кунта Кінте (англ. Kunta Kinteh Island), раніше відомий як острів Джеймс (англ. James Island) і острів Св. Андрія (англ. St Andrew's Island) — невеликий укріплений острівець на річці Гамбія, приблизно за 30 км від місця її впадіння в Атлантичний океан. Внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Острів Кунта Кінте
Kunta Kinteh Island
Вид на острів Кунта Кінте
Географія
13°19′03″ пн. ш. 16°21′41″ зх. д.
Акваторія Гамбія
Група островів Kunta Kinteh Island and Related Sitesd
Площа 0,0035 км² і 0,35 га
Країна
 Гамбія
Адм. одиниця Північний Берег
Населення безлюдний
Острів Кунта Кінте
Острів Кунта Кінте (Гамбія)

 Кунта Кінте у Вікісховищі

Історія

Відкриття європейцями

Перша європейська згадка про острів датується травнем 1456 р., коли експедиція, споряджена португальським принцом Енріко Мореплавцем на чолі з італійськими дослідниками Альвізе Кадамосто та Антоніотто Узодімаре увійшла в гирло річки Гамбія і піднявшись близько 10 італійських миль (~15 км) вверх по течії пришвартувалася біля якогось острова. Одного з померлих моряків експедиції на ім'я Андреа було поховано на цьому острові, через що острів було названо на честь Св. Андрія[1]. Сьогодні вважається, що островом, якому Кадамосто і Узодімаре дали назву Св. Андрія є інший острів в гирлі Гамбії, а саме сучасний Дог-Айленд, що знаходиться саме в 15 км від впадіння Гамбії в океан. Оскільки обидва острови залишались безлюдними, з часом назва острів Св. Андрія «перекочувала» на сусідній острів, ще на 15 км вище за течією — сучасний острів Кунта Кінте.

На північному березі річки Гамбія, навпроти острова Святого Андрія, у XV столітті було побудовано португальське поселення Сан-Домінго[2].

Курляндський період, 1651—1660

Хоча англійська корона надала острів двом окремим компаніям у 1588 і 1618 роках, перші європейські поселенці на острів прибули з Герцогства Курляндії та Семігалії, васальної держави Речі Посполитої. Курляндський флот шукав місця для колоній не тільки в Новому Світі (острів Тобаго), але і вздовж Західного узбережжя Африки. Герцогство також заснувала два інші колоніальні володіння в цьому районі — на острові Сент-Мері (сучасний Банджул) і форт Джилліфрі.

В 1651 році курляндський корабель Der Walfisch («Кит») стає на якір біля безлюдного острова в гирлі п'ятої за величиною ріки Африки — Гамбія. Острів, який сьогодні називається Кунта-Кінте, був захоплений, а офіційно викуплений у вождя місцевого племені. В цьому ж році поселенці побудували форт, який назвали форт Джейкоб на честь Якоба Кетлера, герцога Курляндського, з метою використовувати його як торгову базу. Курляндський військовий — майор Фок очолював перше поселення і керував будівництвом укріплень на острові Святого Андрія, які були побудовані відповідно до тогочасних правил військової техніки. Основна будівля мала форму прямокутника, а на кожному куті до неї прилягав трикутний бастіон. Однак форт не мав джерел водопостачання і був змушений покладатися на добру волю місцевого короля Барри, щоб продовжувати працювати[3].

Англо-французький період, 1661—1779

Карта острову Джеймс і форту Гамбія

У 1661 році острів був захоплений англійцями, які дали йому назву Джеймс Айленд, а форту — Джеймс Форт на честь англійського короля Якова ІІ. Управляння островом було передане Королівській африканській компанії, яка використовувала острів як базу для вивозу з Західної Африки золота, слонової кістки і чорних невільників.

У 1695 році форт Джеймс був захоплений Францією. Після цього в англо-французькому протистоянні з залученням піратів форт декілька разів переходив з рук в руки, руйнувався і знову відновлювався. Був остаточно повернутий Англією в 1702 році. Між 1758 і 1779 рр. Гамбія входила до Британської Сенегамбії.

Після ухвалення Британською імперією в 1807 році Закону про скасування работоргівлі, британський уряд став тиснути на інші країни та нації, спонукаючи їх також припинити практику торгівлі рабами. З метою припинити рух кораблів работорговців всередину континенту, англійці спорудили по обидва боки гирла річки Гамбії неподалік від острова Кунта-Кінте два форта — Шестигарматний форт (1816 р.) та Форт Буллен (1826 р.), які сьогодні як один об'єкт з островом Кунта-Кінте включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ці місця разом із самим островом були покинуті британцями в 1870 р.

Новітня історія

У 2003 році острів Джеймс разом з кількома іншими місцевими укріпленнями колоніального періоду включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[4].

У 2011 році президентом Гамбії було прийняте рішення про офіційну зміну назви острова на Кунта Кінте[5], на честь Кунта Кінте, протагоніста антиколоніального роману «Коріння» (1976 р.) американського письменника Алекса Хейлі.

Галерея

Посилання

Примітки

  1. Gray, J. M. (1940), ст.6
  2. Gray, J. M. (1940), ст.11
  3. Gray, J. M. (1940), ст.41
  4. https://whc.unesco.org/en/list/761/documents/%23ABevaluation
  5. The Gambia Roots Festival 2011 | «Re-connect and re-embrace Africa». web.archive.org. 27 липня 2012. Процитовано 13 січня 2021.

Джерела

  • Gray, J. M. (1940). A History of the Gambia. Cambridge: Cambridge University Press. (republished 2015).(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.