Курт Діттмар

Курт Діттмар (нім. Kurt Dittmar; 5 січня 1891, Магдебург — 26 квітня 1959, Гольцмінден) — німецький воєначальник і радіокоментатор, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Курт Діттмар
нім. Kurt Dittmar
Народився 5 січня 1891(1891-01-05)[1]
Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 26 квітня 1959(1959-04-26)[1] (68 років)
Штадтольдендорф
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Любек)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За Атлантичний вал»
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

Біографія
Генерал-лейтенант Діттмар із сином здаються в полон американським військам (Магдебург; 25 квітня 1945).

6 березня 1909 року вступив в саперний батальйон в Магдебурзі. В 1912/14 роках навчався в інженерно-артилерійському училищі Шарлоттенбургу. З початком Першої світової війни повернувся в свою частину, пройшов бойовий шлях від командира взводу до командира батальйону. В 1920 році — офіцер зв'язку Військової комісії союзників по капітуляції Німеччини. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері саперним офіцером, в 1927/31 роках —. інструктор піхотної школи в Дрездені, потім — інспектор Міністерства оборони. В 1934 році призначений командиром саперного батальйону в Кенігсберзі. З квітня 1937 року — командир Саперного училища в Берліні-Карлсгорсті. В 1940 році призначений командувачем саперними частинами 1-ї армії. З 1 лютого 1941 року — командир 169-ї піхотної дивізії, дислокованої в Фінляндії. 29 вересня 1941 року знятий з посади через важку хворобу. З квітня 1942 року — офіцер для особливих доручень при ОКВ, бу відряджений військовим оглядачем на Імперське радіо Берліна. Відрізнявся, особливо в кінці війни, реалістичними коментарями про воєнну ситуацію. Коментарі Діттмара були дуже популярними, їх високо оцінив Йозеф Геббельс. 25 квітня 1945 року разом з 16-річним сином Берендом пробрався в розташування американських військ, був інтернований і перебував в таборі для полонених генералів Трент-парк поблизу Лондона. Виступав в якості свідка на Нюрнберзькому процесі. 12 травня 1948 року звільнений і повернувся в Німеччину. В 1952/56 роках — член Союзу німецьких солдатів.

Звання

Нагороди

Бібліографія
  • 5. Hannoversches Infanterie-Regiment Nr. 165 im Weltkriege. Nach den amtlichen Kriegstagebüchern und Aufzeichnungen von Kriegsteilnehmern. (mit Otto Fliess), 1927.
  • Die Schlacht um Salla 1.-8.7.1941. In: Allgemeine schweizerische Militärzeitschrift. (ASMZ), Band 120, 1954, S. 110–120.

Література
  • Kurt Dittmar, in: Internationales Biographisches Archiv 30/1959 vom 13. Juli 1959, im Munzinger-Archiv
  • Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942–1945. Propyläen, Berlin 2005, ISBN 3-549-07261-9.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S.130

Примітки
  1. Munzinger Personen
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.