Курт фон Лібенштайн

Барон Карл Отто Курт фон Лібенштайн (нім. Karl Otto Kurt Freiherr von Liebenstein; 28 лютого 1899, Горб-ам-Неккар 2 серпня 1975, Геппінген) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Курт фон Лібенштайн
нім. Karl Otto Kurt Freiherr von Liebenstein
Лібенштайн (в передньому ряді, другий праворуч) у британському полоні (Трент-Парк, листопад 1943).
Народився 28 лютого 1899(1899-02-28)[1]
Горб-ам-Неккар[1]
Помер 3 серпня 1975(1975-08-03) (76 років) або 2 серпня 1975(1975-08-02)[1] (76 років)
Jebenhausend, Геппінген, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність солдат
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Титул барон
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Золотий німецький хрест
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

Спадкоємець давнього дворянського роду Лібенштайн. Навчався у гімназії Карла в Штутгарті. 20 грудня 1916 року вступив у Вюртемберзьку армію, декілька місяців проходив основну підготовку, після чого — офіцерські курси. 16 лютого 1918 року отримав звання лейтенанта і був призначений командиром взводу драгунського полку (2-го вюртемберзького) № 26. У вересня 1918 року потрапив у британський полон, звільнений в грудні 1919 року. Після звільнення продовжив службу в рейхсвері.

З 1920 по 1930 рік — командир взводу 18-го кінного полку, після чого направлений на 2 роки в кавалерійську школу в Ганновері. З жовтня 1930 року поступив на ще один дворічний курс — помічника водія у складі 7-ї дивізії. В травні 1933 року призначений в департамент іноземних армій Генерального штабу. З березня 1939 року і до початку Другої світової війни військовий аташе в Парижі.

Під час польської кампанії Лібенштайн знову служив у Генштабі, згодом призначений в 1-й батальйон 17-ї піхотної дивізії. З лютого 1940 року служив у 1-му батальйоні 10-ї танкової дивізії. З жовтня 1940 року 0151 начальник генштабу 2-ї танкової армії генерал-полковника Гудеріана. З червня 1942 року — командир 6-го танкового полку на Кавказі. В жовтні-грудні 1942 року — командир 3-ї танкової армії, після чого був призначений останнім командиром 164-ї легкої африканської дивізії. 12 травня 1943 року дивізія була знищена в Тунісі, і Лібенштайн потрапив у британський полон.

Через декілька днів після прибуття в Трент-Парк (спеціальний табір для полонених генералів на північ від Лондона) Лібенштайн приєднався до групи полонених на чолі з Вільгельмом фон Тома, які презирливо ставились до Гітлера і нацизму, особливо критикуючи воєнні злочини на Східному фронті. На думку спіробітників британської розвідки, які цілодобово прослуховували полонених, у Лібенштайна був значно ширший політичний кругозір, ніж в інших генералів, і він володів сильним почуттям гумору, направленим проти нацистського режиму. Лібенштайн добре розмовляв французькою і англійською, вважався вірним аристократом, хоча й менш честолюбним, ніж його друг барон Фрідріх фон Бройх. Лібенштайн співчував італійцям і звинувачував Муссоліні в занепаді Італії. Також він виявився талановитим художником і багато малював аквареллю.

В квітня 1947 року Лібенштайн був звільнений з полону. Спочатку був підприємцем, з 1950 року — голова транспортного управління Геппінгена. 1 травня 1956 року поступив на службу в бундесвер і був призначений командиром 5-го військового району (Штутгарт). 31 грудня 1960 року, після завершення першого етапу формування бундесверу, вийшов у відставку за віком.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Після війни

Джерела

  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 7: Knabe–Luz. Biblio Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 72f, 513—514.
  • Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942—1945. Propyläen, 2005, ISBN 978-3-549-07261-5, S. 36f, 459f.
  • Details zur Divisionsgeschichte in: Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 7, Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1173-0, S. 140f.
  • Frank Nägler: Die Bundeswehr 1955 bis 2005: Rückblenden, Einsichten, Perspektiven. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2007, ISBN 978-3-486-57958-1, S. 68.
  • KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #104696486 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.