Кутахов Павло Степанович

Народився 3 (16) серпня 1914(19140816) року в селі Малокирсанівка (тепер Матвієво-Курганський район Ростовської області). Росіянин.

По закінченні 7 класів школи у 1930 році переїхав до міста Таганрогу, де закінчив школу ФЗУ у 1933 році. Працював слюсарем на авіаційному заводі. У 1935 році закінчив робітфак при Таганрозькому індустріальному інституті.

У лавах РСЧА з серпня 1935 року. У 1938 році закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів. Проходив військову службу у стройових частинах ВПС Ленінградського військового округу.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років на посаді командира авіаційної ланки 7-го винищувального авіаційного полку. Здійснив 131 бойовий виліт на винищувачі І-16.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року: до травня 1944 року — заступник командира, командир ескадрильї 145-го (з квітня 1942 — 19-го гвардійського) винищувального авіаційного полку; з квітня 1944 по січень 1945 року — командир 20-го гвардійського винищувального авіаційного полку. Воював на Ленінградському і Карельському фронтах. Брав участь у обороні Ленінграду, Мурманська, Заполяр'я, у прикритті союзницьких конвоїв, у Петсамо-Кіркенеській операції.

Всього за роки війни здійснив 367 бойових вильотів на винищувачах І-16, ЛаГГ-3, «Аерокобра». У 79 повітряних боях збив особисто 14 та в складі групи 28 літаків супротивника.

По закінченні війни продовжив військову службу у ВПС СРСР: командував винищувальним авіаційним полком у Заполяр'ї. У 1949 році закінчив Липецькі вищі офіцерські льотно-тактичні курси. З 1949 року — заступник командира, з грудня 1950 року — командир винищувальної авіаційної дивізії в складі Групи радянських військ у Німеччині.

З листопада 1951 року — заступник командира, з грудня 1953 року — командир винищувального авіаційного корпусу Прибалтійського військового округу.

У 1957 році закінчив Вищу військову академію імені К. Ворошилова. З грудня 1957 року — заступник командувача з бойової підготовки, з 1959 року — перший заступник командувача 30-ю повітряною армією ПрибВО. З серпня 1961 року — командувач 48-ю повітряною армією Одеського військового округу.

З липня 1967 року — перший заступник Головнокомандувача ВПС СРСР. З березня 1969 року й до кінця життя — Головнокомандувач Військово-повітряними силами — заступник міністра оборони СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 3 грудня 1984 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, гвардії майору Кутахову Павлу Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1026).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 серпня 1984 року за значний вклад у підвищення бойової готовності й оснащення ВПС СРСР сучасною військовою технікою та з нагоди 70-річчя з дня народження, головний маршал авіації Кутахов Павло Степанович нагороджений орденом Леніна та другою медаллю «Золота Зірка» (№ 123/ІІ).

Нагороджений чотирма орденами Леніна (01.05.1943, 15.08.1974, 21.02.1978, 15.08.1984), орденом Жовтневої Революції (4.05.1972), п'ятьма орденами Червоного Прапора (01.05.1942, 13.07.1942, 22.02.1955, 30.12.1956, 22.02.1968), орденами Кутузова 1-го ступеня (04.11.1981), Олександра Невського (05.11.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (22.09.1943), двома орденами Червоної Зірки (15.11.1950, 29.04.1954), орденом «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-го ступеня (17.02.1976), медалями та нагородами іноземних держав.

Заслужений військовий льотчик СРСР (1966), лауреат Ленінської премії (1983).

Бронзові погруддя П. С. Кутахову встановлені у селі Малокирсанівка й місті Люберці Московської області.

На будинку, де жив П. С. Кутахов у Москві та на будівлі школи, в якій він навчався у Таганрозі встановлені меморіальні дошки.

Ім'ям Павла Кутахова названо вулицю в селі Малокирсанівка.

• Біографія на сайті «Герои страны»(рос.)
• Біографія на сайті «airaces.narod.ru»(рос.)
• Авіаційна енциклопедія «Уголок неба»(рос.)
• фотографії на сайті «Полки и самолеты»(рос.)