Куцуруб

Існує версія про походження назви нашого села, яка переповідається, як правдива історія. Нібито, 1756 коли цариця Катерина II їхала до Очакова (а від Очакова понад Дніпро – Бузьким лиманом стояли військові пости) вони особисто обходила пости. На одному з постів солдат на прізвище Куц настільки бездоганно ніс службу, що до штабу не пропустив навіть царицю. В нагороду за таку пильність Катерина дала йому золотий руб. Згодом, коли сюди почали селитися люди, то визначили це місце, як таке, де цариця дала Куцу руб. У подальшому, напевне, ці слова і закріпилися як назва села – Куцуруб.

Перші поселенці з`явилися тут у другій половині XVI століття. Заселяли землі втікачі з кріпацтва з Володимирівської губернії. Оселялися біля берегів і будували вриті у землю хати.

У районі села відмічені могильник скіфського періоду V – II ст. до н.е. та скарб ольвійських монет IV ст. до н.е., а також знайдено поселення сарматського поселення.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2091 особа, з яких 984 чоловіки та 1107 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2114 осіб.[2]

У селі є середня школа, у якій навчаються 231 учень, філії дитячих музичної та художньої шкіл, будинок культури з глядацькою залою на 450 місць, лікарняна амбулаторія, відділення аптеки .

До послуг жителів 22 магазинів, їдальня, сільська бібліотека, відділення зв’язку, ощадна каса.

На території села діє Свято – Троїцька православна церква Московського Патріархату.

Є невеличкий народознавчий музей. Тут зберігаються експонати, як часточки історії Куцу- руба та його жителів.

Село є центром таврійського розпису. Потужна творча школа таврійського розпису створена на базі Куцурубської школи мистецтв. Керівником напряму є талановитий художник, майстер народного мистецтва, викладач Любов Паранюк.[4]

• Порт «Очаків»
• У селі розміщена центральна садиба ТОВ «Агрофірми «Лиманський».

• Берег лимана, на якому розташовано село, дуже крутий і має багато різних ходів и провалів. Старі люди розповідають, що ці провали ведуть до великих підземних ходів, які ведуь до Туреччини. В кожному з них знаходиться карета, і кінь зроблені з чистого золота. Деякі мешканці шукали цей тайний підземний хід, але так і не знайшли. Розповідають, що тільки турки мають точні мапи и плани тих підземних ходів, і тільки вони можуть володіти тими скарбами.[5]
• Автобусна зупинка в селі виконана з елементами таврійського розпису. Художник: Любов Паранюк.

• ЛукашенкомІ.П. — доктор наук.
• Журавко Валерій Вікторович (17 вересня 1947, - ) — футболіст, Заслужений тренер України з футболу з 1992 року. Майстер спорту СРСР (1972).
• Ігор Музика (1991—2015) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[6].
• Юрій Васильович Зіньковський — поет. Оспівує у своїх віршах в тому числі і рідне село.