Кушнір

Кушні́р, заст. кушни́р[1] — ремісник (фахівець), що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби[2], спеціаліст з кушнірства.

Срібна монета НБУ присвячена кушнірству (реверс)

Слово кушнір походить через посередництво пол. kusznierz, kurśnierz, kurśnirz (сучасне kuśnierz) від сер.-в.-нім. kürsenœre, kers(e)ner (сучасне нім. Kürschner), пов'язаного з давн.в-нім. kursinna («хутро», «шуба»), яке там вважається слов'янізмом (від прасл. *kъr̥zьno, пор. дав.-рус. кързьно — «хутряний плащ, корзно»). У староукраїнській мові засвідчене як кушнеръ (1494), пізніше — як кушнѣръ (XVIII ст.)[3]. Відома ще одна стара назва професії — гарбар[4], вона походить через пол. garbarz від сер.-в.-нім. gerwer[5].

Сучасна класифікація кушнірів

Сучасний «Класифікатор професій» серед кушнірів фіксує такі професійні назви робіт:

  • Контролер хутряної сировини та напівфабрикатів у сирицефарбувальному виробництві
  • Сортувальник шкіряно-хутряної сировини
  • Бригадир на дільницях основного виробництва (кушнірські роботи)
  • Вимірювач шкіряно-хутряної сировини та матеріалу
  • Консервувальник шкіряної та хутряної сировини
  • Консервувальник шкіряно-хутряної сировини
  • Кушнір-обробник
  • Кушнір-розкрійник
  • Кушнір-складальник
  • Оброблювач хутряних шкурок (опоряджувальні операції)
  • Правильник хутряних шкурок та скроїв виробів
  • Розпилювач хутра та повсті
  • Термообробник хутряних шкурок
  • Фарбувальник хутра та шубної овчини

В ономастиці

Назва популярного фаху стала основою для низки прізвищ. Серед них — українські Кушнір, Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук і Кушніров, російські Кушнар (рос. Кушнарь), Кушнарьов і Скорняков, єврейське (ідиш) Кушнер, французькі Пелісьє, Пельтьє і Пеллетьє, німецьке Кюршнер, угорське Сюч.

У Недригайлівському районі Сумської області є село Кушніри.

Див. також

Примітки
  1. Кушнирь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Кушнір // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Гарбар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

Література
  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Словник української мови. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 1973.
  • Класифікатор професій ДК 003:2005
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.