Кущинський Антін Андрійович

Антін Кущинський народився у м. Лохвиця Полтавська губернія.

Після переїзду родини Кущинських до Кременчука, Антін закінчив Кременчуцьку реальну школу, а згодом і Київську військову школу імені князя Костянтина.

Під час Першої світової війни був начальником команди розвідки, а після третього поранення — начальником навчально команди 240-го Ваврського полку, пізніше в чині штабс-капітана став старшим ад'ютантом оперативної частини штабу 60-тої пішої дивізії, на базі українізованих частин якої пізніше створено Український полк імені гетьмана Пилипа Орлика.

Після повернення на Полтавщину в грудні 1917 р. Антін Кущинський записався до Кременчуцької «летючої сотні» Вільного козацтва, а згодом став командиром сотні 47-го Кременчуцького полку.

Після 1921 р., коли Армія УНР остаточно відійшла за кордони України, проживав у Підкарпатській Україні. Навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословацька республіка), захистив дисертацію на тему: «Лісові кооперативи в Карпатах». Працював учителем у школах сіл Кевелів (нині у складі с. Кваси) та Кваси (нині село Рахівського району Закарпатської області), де брав активну участь у діяльності товариства «Просвіта».

У березні 1939 р. як командир Гуцульського коша Карпатської Січі брав участь у боях з угорськими військами, захищаючи Карпатську Україну. В Рахові потрапив у полон, перебував у концентраційному таборі Варіо-Лопош в Королівстві Угорщина. Завдяки клопотанню П. Скоропадського перед угорською владою за його долю звільнений і переправлений до Відня, звідки переїхав до Праги (Протекторат Богемії та Моравії).

У 1940—1945 рр. Антін Кущинський працював адміністратором гетьманських видань на еміграції, був членом Вищого проводу Гетьманського Руху, очолював військову референтуру Гетьмана Павла Скоропадського на еміграції.

У 1945 р. разом із дружиною виїхав до Німеччини. По завершенні війни підполковник Армії УНР Антін Кущинський перебував у таборі Ді-Пі у Міттенвальді (ФРН).

У 1948 р. на заклик полковника В. Дітеля та професора Якова Моралевича, які за дорученням генерала В. Трутенка завітали в табір з метою відновлення діяльності УВК, знову вступив у ряди Українського Вільного Козацтва. Було створено станицю УВК. Станичним отаманом став генерал Палій-Неїло, його заступником — Антін Кущинський, а станичним писарем інженер Іван Пояшник.

Пізніше Кущинський емігрував до Французької республіки.

Наприкінці 1940-х рр. емігрував до Парагваю. Був організатором Спілки української молоді в Парагваї, Уругваї та Аргентині.

У 1958 р. переїхав до Чикаго (США), продовжив там свою діяльність як вихователь Спілки української молоді. Брав активну участь у церковному житті як член братства при соборі св. Володимира, з 1965 — голова братства.

Був одним з ініціаторів та активних діячів відродження Українського Вільного Козацтва (УВК) у США, генеральним писарем УВК, від 1969 р. — член редакційної колегії та редактор журналу «Українське козацтво».

У 1971—1973 рр. — Військовий отаман Українського вільного козацтва.

У 1974—1976 рр. — Кошовий отаман УВК та голова Генеральної булави УВК (м. Чикаго, США).

Помер Антін Кущинський 22 травня 1992 р. у м. Чикаго, похований на цвинтарі Ельмунд.

Автор історичних розвідок з минулого українського козацтва та розвідок і спогадів про діяльність Вільного козацтва в Україні доби української революції 1917—1921 рр. та на еміграції:

• «Невмирущість та актуальність козацької ідеї» (1968),
• «Козацьке свято Покрови» (1968),
• «У 310-ту річницю козацької слави під Конотопом» (1969),
• «Гетьман Іван Мазепа і його державницькі ідеї» (1969),
• «Українське Вільне Козацтво в 1917—1918 роках» (1971),
• «Про українську мову в богослужбах Задунайських Січовиків» (1971),
• «„Літаюча“ сотня УВК в Кременчуці» (1972),
• «Козацька слава Гетьмана Сагайдачного» (1973),
• «Ідеологічні й організаційні особливості УВК» (1973),
• «Спогад з 1917 року» (1974),
• «Два брати козацькі генерали» (1975),
• «Українська традиційна державницька сила» (1977),
• «Парамілітарність, єдність і соборність в Українському Вільному Козацтві» (1979).

Автор книжок з історії козацтва та гетьманського руху в Україні та в еміграції:

• «Гетьман Павло і Гетьманич Данило Скоропадські» (Чикаго, 1968),
• «Вояцькі заслуги і лицарські чесноти Гетьмана всієї України Павла Скоропадського» (Чикаго, 1973),
• «Патріот і державний муж України» (Чикаго, 1974),
• Збірник спогадів з часів Карпатської України «Закарпаття у боротьбі» (Буенос-Айрес, 1981).

Ідеологічні статті Кущинського, присвячені відродженню та плеканню козацької ідеї, друкувалися не тільки в часописі «Українське козацтво», а й у «Віснику», «Свободі», «Православному українці» й ін. виданнях української еміграції.