Кваси

Згідно з історичними довідками та джерелами появу с. Квасів датують 1648 р. Згадки 1648: Borkút (Bélay 130), 1725: Borkut, r. Kvaszi (Revizki), 1773: Borkuth, Kvászj (LexLoc. 136), 1808: Burkut, Kwásy (Lipszky: Rep. 70), 1828: Borkút, Kwasy (Nagy 195), 1838: Borkút (Schem. 57), 1851: Borkút (Fényes 1: 154), 1877: Borkut, Kvászi (Hnt.), 1913: Tiszaborkút (Hnt.), 1925: Kvasy (ComMarmUg. 77–8), 1944: Tiszaborkút, Квасы (Hnt.), 1983: Кваси, Квасы (ZO)

У XVIII столітті село належало до Королівської комори, було руським поселенням, населення якого здебільшого займалося лісорозробками. Назва села походить від слова «квасна (кисла) вода», так на Гуцульщині називають мінеральну воду. В селі і справді є мінеральні джерела, вода з яких належить до типу «Арзні» та «Єсентуки». Першу водолікарню та купелі «Буркут», (інша назва мінеральної води гуцульською говіркою) на базі мінеральних джерел, було збудовано за часів панування Австро-Угорської монархії у середині XIX ст. У роки іноземного панування до 1944 року село мало назви Боркут, Тисаборкут. Село Кваси називають столицею ліжникарства, тобто виробництва ліжників — одиного з невід'ємних елементів гуцульської культури. Він завжди супроводжував гуцула протягом життя і був не тільки ковдрою, але й символом добробуту та багатства, використовувався в народній медицині, і навіть у шлюбному обряді. Сьогодні він знов набуває популярності, і ткалям закарпатської Гуцульщини не бракує роботи. Тут зберігають давні традиції ремесла та мріють заснувати школу ліжникарства. За народними переказами, перша церква в селі була вільхова, не штукатурена, а мазана глиною. У документах Мукачівської греко-католицької єпархії згадується церква в селі Кваси (Боркут), закладена 1762 року.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, (1860, 1931).

За однією з легенд, село заснували опришки, а перша церковна споруда була сплетена з гілок, обліплених глиною.

У шематизмі за 1792 рік згадується парохія в Квасах і філія в селі Берлебаш. У 1801 році в селі була дерев'яна церква, забезпечена всім необхідним, про яку в шематизмі 1829 року сказано як про закладену у 1762 році. Наступна дерев'яна церква була збудована (за іншими даними, було перебудовано стару) у 1860 році за священика Людвіга Дудинського в середньогуцульському стилі і перебудована у 1907 році за священика Василя Котана молодшого. У 1922 році В. Залозецький писав про чудові, різьблені в натуральну величину скульптури Розп'яття, Іоана та Богородиці, що були скидані на поді, а також про ікони XVIII століття зі старого іконостасу, що нищилися негодою в дзвіниці. У 1931 році церкву перебудували і значно збільшили. Лише головний фасад та шатрове завершення вежі нагадують про колишню споруду.

Заміна іконостаса відбулася, можливо, на зламі століть або на початку XX століття, оскільки збереглося кілька мальованих на блясі ікон, характерних для того періоду, і виявлено напис на іконі «Воскресіння Ісуса Христа»: «Сей образ купили Василь Андрух старший і Олена Молдавчук. 1911 pоку». Старий іконостас, на жаль, не зберігся, лише «царські врата», які, очевидно, є роботою XIX століття. Ікони теперішнього іконостаса, крім намісного ряду, перемалювали, можливо, у 1970-х роках, коли малювалися нові настінні розписи. У наві збереглися два бічні вівтарі з образами святого Миколи та Ісуса Христа. Незабаром буде встановлений новий іконостас. У вівтарній частині зберігся різьблений кивот з попереднього вівтаря.

Біля церкви стоїть каркасна одноярусна дерев'яна дзвіниця ХІХ століття, вкрита чотирисхилим шатровим дахом. Два дзвони відлив Ф. Еґрі у 1922 та 1924 роках, а ще два — фірма «Акорд» у 1931 р. На більшому дзвоні напис: «Хвалите Господа со небес. Пожертва братів Бухнерів».

Біля дзвіниці є кілька поховань, на одному з яких встановлено металеве розп'яття з написом: «Теофілу Глібовицькому, маляру і фотографу, 15.03.1846—19.08.1890». Ужгородський дослідник Л. Філій вважає, що покійний утік з Галичини від переслідувань і міг бути автором ікон у старій церкві. На старому цвинтарі та на цвинтарі біля церкви збереглося багато цікавих кам'яних та металевих надгробків.

На центральній вулиці у 1992 році Василь Молдавчук за власні кошти поставив дерев'яну зрубну греко-католицьку каплицю святого Володимира на честь народження свого сина Володимира. Рахівський парох Василь Носа освятив каплицю 28 липня 1993 року і відслужив першу Божу службу.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1781 особа, з яких 881 чоловік та 900 жінок[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1790 осіб[2].

Село розташоване в міжгірській долині річки Чорна Тиса, оточене з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір (з вершинами Побори — 1076 м, Близниця — 1880 м, Менчул — 1120 м), з півдня — Мармароським кристалічним масивом. У цьому районі розташовані Чорногори (у складі яких — найвища вершина Українських Карпат гора Говерла — 2061 м, та решта 5 двотисячників, з яких до Квасів найближче розташована г. Петрос, 2020 м). Клімат помірно континентальний, середньорічна температура повітря коливається від +7 °C до +9 °C, найтепліший місяць (липень) з середньою температурою +17 °C, найхолодніший (січень) з середньою температурою −5 °C. Опадів випадає за рік від 850 до 1050 мм. Відносна вологість повітря перебуває в межах 65-88 %. Рельєф гірський. Гори лісисті, займають 6082 га площі. Вище лісистих гір простягаються альпійські луки, які називаються полонинами. Ліс змішаний: бук, ясен, ялина, ліщина, черемха, явір, тополя, береза та ін. Також у лісах зустрічається багато грибів та ягід таких як чорниця, суниця, ожина, калина, горобина, брусниця, шипшина та багато інших.

Згідно з Українською загальною енциклопедією (1939) у Квасах є золото.

Через село також тече річка Красиленка. В присілку Тростянець, на струмку Малий Тростянець (права притока Чорної Тиси), розташований маловідомий Малотростянецький водоспад.

Село перетинає автошлях національного значення Н09 та залізнична лінія Львів — Рахів. На зупинному пункті Кваси зупиняються пасажирські поїзди: Київ — Рахів, Миколаїв — Рахів, Харків — Рахів, Одеса — Рахів.

В 1958 році в  Квасах відкрився пансіонат «Гірська Тиса». Спочатку він планувався як спеціалізована установа, в якому на основі лікування унікальною мінеральною водою мала проходити відновлювальна програма для льотчиків-космонавтів СРСР та персоналу атомних електростанцій.

Пізніше цей санаторно-курортний заклад було передано Закарпатській раді курортів і перетворено на пансіонат з лікуванням «Гірська Тиса». Після реконструкції в липні 1975 року «Гірська Тиса» почала працювати круглий рік. З січня 1977 пансіонат постановою Центральної ради з управління курортами профспілок був перейменований в санаторій «Гірська Тиса».        

У липні 2008 року було зроблено капітальний ремонт та створено відмінні умови для комфортного відпочинку і ефективного оздоровлення хворих із патологіями опорно-рухового апарату й периферійної нервової системи.

У комплекс санаторію входять адміністративна будівля та їдальня, спальний і лікувальний корпуси. Із спального корпусу в їдальню можна пройти теплим критим переходом. Сама будівля розташована в центрі села. Поруч знаходиться ресторан та броварня. Неподалік автобусна зупинка і вокзал.

Санаторій використовує багатовіковий досвід лікування цілющими мінеральними водами Квасів і являє собою затишне місце, де можна відпочити та істотно покращити своє здоров'я.

В селі знаходиться гуцульська крафтова броварня "ЦИПА", що варить пиво за унікальними рецептами на воді з високогірного джерела. Якість звареного пива гарантує угорське устаткування ZIP Technologies, а також використання виключно натуральної сировини: відбірний солод, хміль і дріжджі з країн Европи та Сполучених Штатів Америки. Неповторна атмосфера, привітний персонал та великий вибір надзвичайно смачних закусок, що відмінно підходять до пива і їх оригінальна подача порадують навіть найвибагливіших гурманів. Щотижня тут проходять запальні вечірки, дегустації та екскурсії.

Метеорит під назвою Боркут (Borkut) дійсно впав у межах села Кваси 13 жовтня 1852 року о 15 годині. Координати падіння: 480,9І,00ІІ північної широти та 240,17І,00ІІ східної довготи і його загальна вага (точніше те, що залишилося від нього після падіння) становила 7 кг.

У одній із польських енциклопедій зазначено, що метеорит упав десь за 50 м. від річки Тиса у дворі квасівського господаря Іштвана Шедорека. У Каталозі метеоритів, складеному і випущеному Кембріджським університетом, зазначено, що цей метеорит роздроблено на кусочки різної ваги, які зберігаються в лабораторіях у різних місцях нашої Землі. Так, в університеті м. Тюбінген (Німеччина) ця частка метеориту є найбільшою і важить вона 3 кг., 202 гр. У Національно-історичному музеї Будапешта (Угорщина), 190 гр. - у Національно-історичному музеї Відня (Австрія), 115 гр. - у Гарвардському університеті (Великобританія), 74 гр. - у Чікаго (США), 40 гр. - у Берліні (Німеччина), 7,5 гр. - у м. Вашингтон (США), 1,7 гр. у Ватикані (м. Рим, Італія), 5 гр.- у Майнці ( Німеччина), 23,2 гр. - у Лос-Анджелесі (США), 34,2 гр. - у Нью-Йорку (США), 23,7 у Палатіні (штат Іллінойс, США), 9 гр. - у Бартошевітці (Німеччина), 107 - у Російській Академії Наук (м. Москва) та 3,4 грами у м. Калькутта (Індія).

Фільм про метеорит Буркут

• Маруся Тисянська (Марія Кабалюк-Тисянська, народилася у Квасах в жовтні 1911 року — померла 8 серпня 2000) — поетеса, педагог.

• Менчул Квасівський (ботанічна пам'ятка природи).
• Між селом і верхів'ями річки Чорна Тиса (на захід від села Чорна Тиса) розташований іхтіологічний заказник місцевого значення Біла та Чорна Тиса.

Кваси - справжня знахідка для тих хто любить гори, адже тут можна пройтись Свидовецьким хребтом, вибратись на Петрос, Близниці, Драгобрат, Менчул і це ще не весь перелік туристичних місць

Гуцульська крафтова броварня «ЦИПА»

Саме тут зародилася історія вже відомої крафтової броварні – «ЦИПА», тому у вільний час завітайте на екскурсію в броварню, яка знаходиться поблизу санаторію. Продегустуйте 5 сортів крафтового пива та дізнайтесь секрети пивоваріння, а також придбайте сувеніри та крафтову продукцію в магазині «Tsypa Brewhouse».

«Гагарін та Бокораш»

В сімейній ресторації «Гагарін і Бокораш» спробуйте гуцульську кухню і продегустуйте закарпатські вина. Дегустація вин проходить кожної п’ятниці о 16:00. Приємна атмосфера закладу і жива музика стануть чудовим завершенням вечора. Також  ви можете обміняти харчування в їдальні санаторію на ваучер ресторану.

Еко-ферма та сироварня «Розенталь»

Відвідайте сироварню «Розенталь» і спробуйте еко-продукти і крафтові сири. Тут ви можете покормити кіз, зробити спільне селфі й навіть посидіти поруч з ними на м'якеньких кріслах

«Джелато Гуцулато»

В лекварні «Джеллато Гуцулато» насолодіться неймовірно смачним морозивом і карамельками .

«Гуцульська піцца під Газдівське пиво»

Якщо ж Ви полюбляєте піцу тоді обов’язково скуштуйте її в піцерії «Гуцульська піцца під Газдівське пиво».

«Гуцульська Перепічка»

Випити смачної кави з свіжою випічкою пропонуємо в кафе-пекарні «Гуцульська Перепічка».

Пройдіться Гагарінською стежкою до місця падіння відомого на весь світ метеориту «Буркут». Зарядіться енергією і силою цього місця набравши води з джерела неподалік.

Найкращий спосіб відпочинку і релаксації в Карпатах — це Гуцульський чан і  баня на дровах.

Цікаві факти та місця села Кваси:

- мінеральні джерела, вода з яких належить до типу «Арзні» і «Єсентуки».

- купелі «Буркут»

- Село Кваси називають столицею ліжникарства, тобто виробництва ліжників

- Метеорит Боркут: впав 13 жовтня 1852 року о 15.00. Синоніми: (Borcut); (Marmoros). Місце падіння — с. Кваси Рахівського району, Координати: широта: 48o9.000 N, довгота: 24o17.000 E. Вага — 7 кг, тип — L5. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина). Знайдено: Jozsef Poschl, лісником села Кваси, у 1852 г.

- храм Різдва пр. богородиці. 1860, 1931.

- Каплиця св. Володимира. 1995.

- Менчул Квасівський (ботанічна пам'ятка природи).

- Між селом і верхів'ями річки Чорна Тиса (на захід від села Чорна Тиса) розташований іхтіологічний заказник місцевого значення Біла та Чорна Тиса.

-  Водоспад Малотростянецький

- Згідно з Українською загальною енциклопедією (1939) у Квасах є золото.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
  Водоспад Малотростянецький

• Ковбаснюк Г.В. (2007 р.). Кваси мої рідні. Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство "ІВА". ISBN 978-966-7231-91-0.
• Заник Володимир. «П'ятнадцятим» — на крижаний Петрос. Карпати. Туризм. Відпочинок. — № 3, Березень, 2008. — С.20-30.
• Водоспад Малотростянецький — відео

• Радіальні туристичні походи з села Кваси youtube.com