Кьосем Султан

Точне походження Кьосем залишається загадкою. Загальноприйнято вважати, що її звали Анастасією, вона була гречанкою, донькою священика з острова Тінос. Як і коли вона потрапила у полон, сказати важко. Натомість припускається, що вона потрапила у гарем молодого султана Ахмета зовсім молодою: їй тоді, найімовірніше, було 14 років. Спершу в гаремі вона отримала ім'я "Махпейкер", що означає "місяцелика". Інше ім'я — "Кьосем", вона отримала від самого султана Ахмета, і це ім'я означало "найулюбленіша".

Потрапила Кьосем у гарем у віці 14 років, напочатку літа 1604. Ахмед, якому теж було лише 14, уже мав фаворитку — гречанку Махфіруз. В грудні 1604 року вона народила йому старшого сина — шехзаде Османа. Але вона не мала великого впливу навіть при правлінні сина. Кьосем же мала дуже багато дітей від Ахмета, їх нараховують до тринадцяти. Своїх дочок Кьосем повидавала заміж за видатних державних діячів, які фактично складали її політичну партію. Такий розклад справ дав їй ще більше впливу, ніж досі.

У 1612 році венеційський посол описав Кьосем як «розумну і проникливу, і навіть більше того ... обдаровану; вона чудово співає, за що продовжує бути настільки улюбленою королем. Не те щоб вона була всіма шанована, але в деяких питаннях до неї прислухаються, вона є фавориткою короля, який бажає, щоб вона була поруч з ним безперестанку». Посол Христофор Вальєр в 1616 році писав про Кьосем: «Вона може робити все з королем, що їй заманеться, і повністю володіє його серцем, їй ніколи ні в чому немає відмови». Посол Контраріні, проте, зазначав, що вона «з великою мудрістю стримує себе від того, щоб говорити [з султаном] занадто часто про важливі питання і державні справи». Подібна обачність була спрямована на те, щоб не втратити благовоління султана, який не збирався залежати від жінок.

Старший син Ахмета і Кьосем народився 8 березня 1605 року.

Під час правління Ахмеда I Кьосем не мала особливого впливу в політичній сфері. Після смерті султана в 1617 році на трон посадили його брата Мустафу I, який всупереч традиціям османського двору не був убитий в той момент, коли його старший брат зійшов на престол. Подібний факт пояснюють тим, що Мустафа був розумово відсталим або, принаймні, страждав розладом психіки, а також турботою про долю династії (коли Ахмед став султаном, у нього ще не було дітей, а значить його смерть загрожувала перервати династію). Згідно з деякими даними (що надходили, як правило, від венеціанських послів), Мустафу від смерті врятувала Кьосем, яка сподівалася тим самим врятувати і своїх дітей від дуже ймовірного вбивства.

Так як Кьосем не була матір'ю Мустафи, а отже не стала валіде, вона була відправлена ​​в старий палац. Уже в наступному році Мустафа був зміщений, хоча і не був убитий. Султаном став 14-річний син Ахмеда Осман, в цілому успішне правління якого перервалося в 1622 році, коли в результаті заколоту яничарів він був схоплений і вбитий. Дітей у Османа не було, хоча у нього була Хасекі на ім'я Айше, про яку, втім, не відомо практично нічого, крім імені. Султаном знову став Мустафа, хоча він і заявляв про небажання правити.

Згідно зі звітом посла Речі Посполитої князя Кшиштофа Збаразького, великий візир влаштував замах на старшого сина Кьосем Мурада, маючи намір усунути можливих спадкоємців престолу, щоб правління перейшло по жіночій лінії до його сина від сестри Мехмеда III. Збаразький пише, що замах зірвала Кьосем, яка «отримавши попередження або здогадавшись сама», домоглася посиленої охорони сина, щоб не допустити його вбивства.

У наступному році в результаті чергового державного перевороту на престолі опинився Мурад. Оскільки підозра в організації перевороту і пролиття крові султана впало на Кьосем, їй довелося виправдовуватися перед суддями. Будучи матір'ю нового падишаха, Кьосем піднялася до рангу валіде і переїхала зі старого палацу в палац Топкапи. Мурад IV став султаном у віці всього одинадцяти років, у зв'язку з чим до 1632 року фактично вся влада була в руках у Кьосем і її партії. Сама Кьосем офіційно носила титул регента

Після смерті бездітного Мурада IV в 1640 році йому успадковував єдиний з тих, хто дожив до цього часу братів — Ібрагім. У перші роки його правління влада знову перебувала в руках Кьосем. Надалі відносини між матір'ю і сином зіпсувалися. Після чергового влаштованого яничарами перевороту і вбивства Ібрагіма в 1648 році роль Кьосем знову зросла — на трон був посаджений Мехмед, син Ібрагіма від однієї з Хасекі (дружин) - Турхан. Перші роки правління Мехмеда ознаменувалися нескінченними інтригами на тлі протистояння Кесем і Турхан. Згідно з переказами, дійшло до того, що Кьосем вирішила змістити (в даному випадку — вбити) Мехмеда, і посадити на трон іншого з онуків. Коли Турхан дізналася про цей задум, її злість до старої султанші ще більше зросла. І 3 вересня 1651 року, найімовірніше, за наказом розлюченої Турхан, Кьосем Султан у віці 61 року, була вбита.