Валіде

Валіде або валіде-султан (турецькою والده سلطان, «мати султана») — мати правителя  Османської імперії. Вона очолювала гаремну ієрархію. Цей титул носили 23 із 36 матерів султанів. Першою була мати Сулеймана I Пишного — Айше Хафса. Валіде не тільки управляла гаремом, а й, у деяких випадках, допомагала султану у державних справах. За слабких султанів їхні матері фактично керували всією імперією. Тому валіде-султан викликала повагу та страх не тільки в жителів гарему, а й у населення.

Валіде-султан

Отримати аудієнцію у валіде-султан було досить складно. Зустріч із нею відбувалася згідно з визначеними протоколом та етикетом, що підкреслювали її значущість та вплив.

Валіде-султан була також законодавицею моди при дворі. Ніхто не мав права одягатися більш вишукано, ніж вона, чи носити дорожчі прикраси. Тільки з її згоди відбувалися виїзд з Сераля та відвідування мешканцями гарему родичів. Саме валіде надавала дозвіл на прийняття до гарему будь-якої одаліски, а також слуг. Усім кандидаткам вона влаштовувала серйозний іспит.

Помешкання валіде-султан, м. Стамбул. Туреччина

Валіде мала власну адміністрацію, куди входили: скарбнича та інтендант (хазнедар-уста), охоронниця печатки, перша охоронниця гардеробу, перша наливальниця води, перша подавальниця кави, перша готувальниця шербету. Загалом було близько 12 таких дам (калфа), які допомагали валіде-султан в особистому житті та у керуванні гаремом. Їм, у свою чергу, підкорялися слуги та деякі євнухи. Служниць призначали зі старих та досвідчених рабинь, які керували різними «департаментами»,  що опікувалися забезпеченням мешканок гарему усім, що необхідно для гігієни, послугами лікарів, розвагами тощо. Калфи мали право купувати нових рабинь для потреб свого «департаменту».

З боку султана на допомогу валіде-султан призначався сановник (валіде-кіяссі), який виконував адміністративні функції. Формально він повинен був слідкувати за ситуацією у гаремі. Фактично ж валіде-кіяссі займався матеріальним забезпеченням гарему, виконуючи побажання валіде.

Головною помічницею валіде-султан була хазнедар-уста. Вона мала у своєму підпорядкуванні сотні слуг, помічників, рабинь та євнухів, займалася господарством, стежила за порядком та надавала регулярні звіти валіде. У разі необхідності, хазнедар-уста представляла валіде за межами гарему. Вона користувалася значною повагою та мала великий вплив. Якщо валіде-султан помирала, її обов'язки та повноваження виконувала хазнедар-уста.

Найбільш впливовими валіде-султан були у період 1550–1656 років, який називають «Жіночим султанатом». Його представниці: Хюррем-султан (дружина Сулеймана I та мати Селіма ІІ), Нурбану-султан (дружина Селіма II та мати Мурада III), Сафіє-султан (дружина Мурада III, мати Мехмеда III), Кесем (Кьосем) -султан (дружина султана Ахмеда I, мати та регентка Мурада IV, Ібрагіма I), а також Хатідже Турхан-султан, українка за походженням на ім'я Надія (мати та регентка султана Мехмеда IV).

1. KOLAY, Arif (30 листопада 2017). Osmanlı Saray Hayatından Bir Kesit: Ali Akyıldız ve Mümin ve Müsrif Bir Padişah Kızı Refia Sultan. Mavi Atlas. с. 678–687. ISSN 2148-5232. doi:10.18795/gumusmaviatlas.357963. Процитовано 1 листопада 2020.
2. Ágoston, Gábor,; Masters, Bruce Alan, 1950- (2009). Encyclopedia of the Ottoman Empire. New York, NY: Facts On File. ISBN 978-1-4381-1025-7. OCLC 435911915.