Кюї Цезар Антонович

Народився у Вільні у родині французького, польського й литовського походження. У 1851 році вступив до інженерного училища, 1855 року був проведений в офіцери, а в 1857 році закінчив Миколаївську інженерну академію. Залишений при ній репетитором топографії, потім викладачем фортифікації, з 1878 року — на посаді професора одночасно в трьох військових академіях: генерального штабу, інженерної та артилерійської.

Як композитор Кюї публічно дебютував в концерті імператорського музичного товариства 14 грудня 1860 року, де було виконано його скерцо, присвячене дружині Мальвіні Рафаїлівні Бамберг. Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакірєвим (1857) та іншими учасниками майбутньої «могутньої купки» — Мусоргським (1857), Римським-Корсаковим (1861) і Бородіним (1864), а також з Даргомижським (1857). Пізніше Цезар Кюї брав участь у Біляєвському гуртку. У 1896—1904 роках Кюї був головою петербурзького відділення, а 1904 року обраний почесним членом Імператорського Російського Музичного Товариства.

Помер у Санкт-Петербурзі, похований в Олександро-Невській лаврі.

Творчій доробок Ц.Кюї як композитора включає:

• 14 опер, зокрема «Син мандарина» (1859), «Вільям Раткліфф» (1869), «Анджело» (1875), «Сарацин» (1898), «Капітанська дочка» (1909),
• 4 дитячі опери («Сніговий богатир» (1904); «Червона Шапочка» (1911); «Кіт у чоботях» (1912); «Іванко-дурник» (1913);
• твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано, скрипки, віолончелі;
• хори, вокальні ансамблі,
• романси (понад 250), серед яких найвідомішими є «Сожжённое письмо», «Царскосельская статуя» (слова О. С. Пушкіна), «Эоловы арфы» (слова А. М. Майкова) та інші.

Окрім того Ц. Кюї є автором ряду статей з музики та фортифікацій.

• Бернандт, Г. Б. Словарь опер впервые поставленных или изданных в дореволюционной России и в СССР, 1736—1959. Москва: Советский композитор, 1962.
• Mercy-Argenteau, (La Comtesse de), César Cui: esquisse critique. Paris: Fischbacher, 1888.
• Edward Wrocki, Cezary Cui. Życie i działalność. 1835—1918. Warszawa 1925.Nakład Rytmu.
• Назаров, А. Ф. Цезарь Антонович Кюи. Moskva: Muzyka, 1989.
• Neef, Sigrid. Handbuch der russischen und sowjetischen Oper. 1. Aufl. Kassel: Bärenreiter, 1989, c1985.
• Neef, Sigrid. Die Russischen Fünf: Balakirew, Borodin, Cui, Mussorgski, Rimski-Korsakow. Berlin: E. Kuhn, 1992.
• Norris, Geoffrey and Neff, Lyle. "Cui, César [Kyui, Tsezar' Antonovich], " Grove Music Online. Ed. L. Macy. (Accessed 26 November 2005), <http://www.grovemusic.com> (Subscription required)
• Стасов, В. В. «Цезарь Антонович Кюи: биографический очерк» Артист, no. 34 (1894); Перепеч. и ред. в Избранные сочинение: живопись, скульптура, музыка. В трех томах. Т. 3. Москва: Искусство, 1952, с. 387—408.

• Кюї Цезар Антонович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 663.
• Генеральний алфавітний каталог книг російською мовою в Російській національній бібліотеці.
• Вільні ноти авторства Кюї на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)