Кіровське (Кіровський район)

Розташоване в східній степовій частині Кримського півострова за 102 км від республіканського центру — м. Сімферополя, та за 20 км від автомагістралі Р23 Сімферополь-Феодосія. Через селище проходить залізнична лінія «Джанкой-Керч», на якій розташована станція Кіровська.

Є автостанція, організовано автобусне сполучення з містами Феодосія, Джанкой, Керч, Сімферополь, Севастополь, Херсон і населеними пунктами Кіровського району.

• 1926 рік — 376 ос. (268 німців, 60 росіян, 14 українців, 7 кримських татар)
• 1989 рік — 7642 ос.
• 2001 рік — 7431 ос.

Місцевість була заселена ще в II тис. до н. е., про що свідчать розташовані на околицях селища кургани епохи бронзи. Вперше населений пункт Іслам-Терек або Іслам-Дірек (стара назва селища) згадується в 1783 році.

До приєднання Криму до Російської імперії Іслам-Терек входив до складу Ески-кримського кадилика Кефінського (Феодосії) каймаканства. На найкращих землях Терек-Ісламу в 40-х рр. XIX ст. була заснована німецька колонія. Незабаром від неї відокремилося селище, яке одержало назву — Нейдорф.

1935 року Іслам-Терек стає центром новоутвореного Кіровського району. З 1958 р. Кіровське — селище міського типу.

1 березня 2014 року 16 військових вантажівок, вщерть забитих російськими солдатами, в'їхали на територію військового аеродрому поблизу Кіровського. Вантажівки їхали в супроводі 2-3 хаммерів. Новопризначений Голова Ради міністрів АРК Сергій Аксьонов підтвердив інформацію про те, що до охорони важливих об'єктів на території автономії залучено сили Чорноморського флоту Російської Федерації, а також заявив про тимчасове перепідпорядкування силових структур безпосередньо йому та звернувся з проханням допомоги забезпечити мир у регіоні до Володимира Путіна.

Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[3].

Основу народногосподарського комплексу селища складають промисловість, капітальне будівництво, транспорт, установи культурно-побутового обслуговування.

Промисловість селища представлена такими підприємствами як: ОАТП «Кіровське ремонтно-транспортне підприємство» (машинобудування і металообробка), Хлібокомбінат кіровської райспоживспілки, друкарня, ОАТП «Кіровський комбікормовий завод».

Житлове і культурно-побутове будівництво здійснюють госпрозрахункова ділянка № 17 «Кримагробуд» і ПМК-57 «Кримагробуд-2».

Функціонують 2 середніх загальноосвітніх школи, дошкільна установа, центр дитячої творчості, центральна районна лікарня з поліклінікою, Будинок культури, кінотеатр, центральна районна бібліотека, дитяча бібліотека, музична школа, магазини різної форми власності, 9 колективів художньої самодіяльності, ДЮСШ, готель, відділення Ощадбанку, міжрегіональний притулок республіканського значення для неповнолітніх. Є православний храм, мечеть. Одна з вулиць названа на честь Героя Радянського Союзу І. М. Красносельського, який до війни працював шофером місцевої МТС.

• стаття Кіровське - Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)