Кіт Джарретт

Народився у місті Аллентаун, штат Пенсільванія (США). Почав вчитися гри на фортепіано коли йому було 3 роки. Потім він отримав класичну музичну освіту. Брав участь у програмах Музичної Академії у Філадельфії та у Медісон Сквер Гарден.

У віці 15 років Джарретт офіційно розпочав вивчення композиції, а невдовзі потому виїхав до Бостона на навчання в Музичному коледжі Берклі (Berklee College of Music). Він мав пропозицію продовжити навчання у Наді Буаланже в Парижі, але замість того поїхав до Нью-Йорку щоб грати джаз.

Від 1966 року Джарретт грав у квартеті Чарльза Ллойда, найпопулярнішій у світі джазовій групі тих часів. У кінці 60-х він заснував власне тріо з Чарлі Геденом і Полом Моушином, а в 1972 році перетворив це тріо у квартет, запросивши до складу тенор-саксофоніста Дьюві Редмана. Група припинила існування в 1976 році.

У 1970—1971 роках Джарретт грав на електричному фортепіано та органі в групі Майлза Девіса. Після цього грав у власних групах та соло.

У 1970 році Кіт Джарретт розпочав співпрацю з продюсером Манфредом Айкером і його фірмою грамзапису ECM Records. Найважливішим ефектом цієї співпраці були його сольні записи, видані на альбомах: «Facing You», «The Köln Concert» (найвідоміший), «Sun Bear Concerts», «Paris Concert», «Dark Intervals and Vienna Concert». Ці альбоми стали фактично культовими для фанатів джазу в 70-х роках. У цей же період він записувався також і з Яном Гарбареком.

Починаючи з 1983 р., Джарретт сконцентрував свою діяльність на грі в Standards Trio (із басистом Гарі Пікоком і ударником Джеком ДеДжонет). Тріо займалося, передусім, інтерпретацією американських стандартів популярної музики 30-х, 40-х і 50-х років.

У 1988 році Джарретт почав записувати для фірми «ECM Records» твори Й. С. Баха, першим із яких став Добре темперований клавір, зошит 1 (на фортепіано) і зошит 2 (на клавесині). В 1993 році він записав 24 Прелюдії та Фуги Дмитра Шостаковича тв. 87.

До класичного репертуару Джарретта входять твори: Самюеля Барбера, Бели Бартока, Ігоря Стравінського та інших.

Джарретт виступав з різноманітними симфонічними оркестрами: San Francisco Symphony, Philadelphia Orchestra, American Composers Orchestra, Brooklyn Philharmonic Orchestra i Beethovenhalle Orchestra з Бону, а також із такими диригентами, як: Джон Адамс, Володимир Ашкеназі, Деніс Ресел Девіс, Джон Еліот Гардінер.

Багато композицій Джарретта мали свої прем'єри у знаменитих музичних центрах: (Карнегі Хол, Токійська Філармонія, Саратого Спрінгс, Лінкольн Центр, Еліс Тулі Хол).

У квітні 1994 року ECM Records видала два нові альбоми Джарретта: «At The Deer Head Inn» (запис концерту в клубі з ударником Полом Моушеном і басистом Гері Пікоком), а також «Bridge of Light» (запис чотирьох композицій Джарретта у виконанні оркестру Fairfield Orchestra під керівництвом Томаса Кроуфорда).

У 1997 році було видано наступний сольний альбом Джарретта «In La Scala», який критики й слухачі сприйняли з великим ентузіазмом. Його записи наступних років у тріо з Пікоком і Моушеном були високо оцінені критиками. Після кількарічної перерви він відновив свою концертну діяльність. У 2003 році Джарретт став лауреатом престижної нагороди — Полар М'юзік Прайз.

2018-го року Джарретт переніс два інфаркти (у лютому і травні), і з того часу ліва частина його тіла залишається частково паралізованою. Такий стан унеможливив повноцінну гру на фортепіано.[5]

• Неофіційний сайт
• Кейт Джарретт на сторінці "діапазон"