Кіхельконнська церква

Це́рква Свято́го Михаї́ла (ест. Miikaeli kirik) в Кіхельконні, більш знана як Кіхелько́ннська це́рква (ест. Kihelkonna kirik) — діючий лютеранський храм, розташований на острові Сааремаа в Естонії. Збудований у середині XIII століття, є однією з найдавніших християнських споруд країни[3]. Відомий внутрішнім оздобленням, старовинним церковним начинням і найстарішим в Естонії органом, єдиним, що залишився з доробку органного майстра Йоханнеса Андреаса Штейна[4]. 1999 року церква визнана пам'яткою культури[1], належить до популярних об'єктів внутрішнього туризму.

Кіхельконнська церква
Церква Святого Михаїла
58°21′36″ пн. ш. 22°02′09″ сх. д.
Тип споруди храм
Сучасний статус пам'ятка культури[1]
Розташування Естонія, Кіхельконна
Перша згадка 1254[2]
Початок будівництва 1254[2]
Кінець будівництва 1270-ті
Стиль готика
Належність лютеранство
Стан добрий
Юрисдикція Кіхельконнська парафія
Вебсайт register.muinas.ee
Кіхельконнська церква (Естонія)
 Кіхельконнська церква у Вікісховищі

Історія

Перші згадки про Кіхельконнську церкву відносять до 1254 року, коли Езель-Віцьке єпископство і Орден мечоносців поділили нарівно парафіяльну землю. Будівництво велося до 1260—1261 року, після чого через повстання єпископ був змушений поступитися будівлею ченцям. На той момент вже звели стіни майбутнього храму і нижній поверх вежі. Невдовзі ченці добудували його. Вся будівля була склепінчастою. З XIII по XIX століття включно її вигляд залишався незмінним. У 1899 році прибудували західну вежу з неоготичним куполом і ризницю. Тоді ж перенесли з фасаду будівлі годинник на окремо збудовану дзвіницю (датована 1638 роком)[2].

Кіхельконнська церква спочатку була католицькою, однак після Реформації перейшла у власність лютеранської громади. Звіт 1939 року зберіг схвальні відгуки стосовно вигляду приміщення після ремонту, на який витратили 3700 крон. Радянська окупація Естонії після Другої світової війни принесла з собою войовничий атеїзм. Як наслідок вже 1955 року в занедбаній будівлі виявили деякі технічні недоліки (позеленіння стін від вологи, осипання штукатурки і фарби). Тим не менш 1980 року в церкві встановили вітражі роботи Долорес Хоффманн. Однак справжня реставрація храму була здійснена тільки після відновлення суверенітету країни: з 1990 по 2006 рік тривав поетапний ремонт різних частин пам'ятки[2].

В XXI столітті керівництво храмом здійснює пастор Естонської евангелічно-лютеранської церкви[5].

Опис

Первісна будівля Кіхельконнської церкви була витягнута у поздовжньому напрямку, однак мала з'єднану з нею чотирикутну дещо звужену до верхівки вежу. Такий план будови для острова Сааремай нетиповий, його ідею запозичили з Вестфалії ченці католицьких військових орденів. У стіні вежі були прокладені кам'яні сходи, якими магістр ордену міг скористуватися для втечі у випадку небезпеки. Нетиповим для країн східної Балтики є також і оформлення церковних порталів. У внутрішньому оздоблені Кіхельконнської церкви присутні мотиви аканта, келихів, бутонів. Зберігся живопис XIII століття, виконаний у техніці альсекко[2] та деякі незвичні архітектурні деталі, як от місце для ритуального горщика з водою (для споліскування рук), камера, де або заковували грішників, або ж прохали милостиню каліки[5].

Крім цих архітектурних деталей Кіхельконнська церква відома старовинним начинням. У ній і сьогодні можна побачити вівтар, виконаний у стилі Відродження в 1591 році. XVI століттям датують мідні прикраси і надгробок з гербами, XVII — ще один герб і таблицю-епітафію. Роботи над створенням церковної кафедри були розпочаті 1604 року, а завершені 1796-го (вона є окремим об'єктом культурної спадщини)[6]. До пам'яток XVIII сторіччя належить могила з мармуровим надгробком, а 1805 роком датують 14-регістровий орган роботи майстра Йоганна Андреаса Штейна. В 1890 році цьому інструменту додали ще один мануал з чотирма додатковими регістрами, а в 2018-му — повністю реставрували. Цей інструмент — найстаріший в Естонії орган і єдиний, що залишився з доробку органного майстра Йоханнеса Андреаса Штейна[4].

Значення

Завдяки незвично високій готичній вежі Кіхельконнська церква височіє над навколишнім ландшафтом, тому тривалий час до 2009 року її шпиль виконував роль денного знаку — навігаційного орієнтиру, яким користуються мореплавці о світлій порі доби. Наразі вона зберегла тільки сакральне, історичне й культурне значення. Поряд з церквою знаходиться дзвіниця, визнана окремою пам'яткою[7]. Також для туристів становить інтерес розташований на церковному кладовищі сонячний годинник[8].

Галерея

Архітектурні деталі

Ренесансний вівтар.
Загальний вигляд хорів.
Деталі органу до реставрації (2005 р).
Церковний портал.

Предмети церковного інтер'єру

Кафедра є окремим об'єктом культурної спадщини.
Мідяне церковне начиння.
Ніші для церковного начиння.

Джерела

  1. Kultuurimälestiseks tunnistamine [Визнання пам'яток культури]. riigiteataja.ee ((ест.)). 27 жовтня 1998. Процитовано 16 травня 2019.
  2. 20824 Kihelkonna kirik [20824 Кіхельконнська церква]. register.muinas.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
  3. Kihelkonna kirik [Кіхельконнська церква]. kaitsealad.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
  4. 6194 Oreliprospekt, J. A. Stein, 1805 (puit) [6194 Орган, Й. A. Штейн, 1805 (дерево)]. kaitsealad.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
  5. Kihelkonna kirik kutsub [Кіхельконнська церква запрошує]. eestikirik.ee ((ест.)). 28 червня 2006. Процитовано 16 травня 2019.
  6. 6189 Kantsel, 1604—1769 (puit, õli) [6189 Кафедра, 1604—1769 (дерево, олія)]. kaitsealad.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
  7. Kihelkonna kiriku kellatorn [Дзвіниця кіхельконнської церкви]. kaitsealad.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
  8. 20825 Kihelkonna kirikuaia päikesekell [Сонячний годинник Кіхельконнського цвинтаря]. kaitsealad.ee ((ест.)). Процитовано 16 травня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.