К'юзі

К'юзі (італ. Chiusi) — місто і муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, провінція Сієна, у давнину — самостійне місто-держава. Розташоване на відстані[1] близько 135 км на північ від Рима, 105 км на південний схід від Флоренції.

К'юзі
Chiusi
Муніципалітет
Країна  Італія
Регіон Тоскана
Провінція Сієна
Код ISTAT 052011
Поштові індекси 53043, 53044, 53040
Телефонний код 0578
Координати 43°01′00″ пн. ш. 11°57′00″ сх. д.
Висота 398 м.н.р.м.
Площа 58,06 км²
Населення 8747 (31-12-2014)
Густота 150,65 ос./км²
Розміщення
 
Мапа
Влада
Мер Juri Bettollini (5-6-2016)
Офіційна сторінка

Населення — 8747 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 3 липня. Покровитель — Santa Mustiola.

Історія

Перше поселення на місці сучасного К'юзі виникло не пізніше VIII ст. до н. е. і мало назву Камарс (умбр. Camars). Його мешканцями були умбри або ж споріднені з ними італійські племена (на мові яких «камарс» нібито означає «болота»).

У VII ст. до н. е. умбрів відтіснили етруски, які обнеслі поселення мурами і надали йому нову назву — Клевсін (етр. Clevsin). Етруський Клевсін був самостійним містом-державою, одним з дванадцяти «гегемонів» Етрурії. Був відомий насамперед розвинутим сільським господарством, зокрема виноробством. Найвище піднесення Клевсіна припадає на часи правління Ларса Порсени, який воював із Аррецієм і Римом, останній цар якого — Тарквіній Гордий був союзником клевсінського володаря. Війна з римлянами загалом була успішною, за деякими даними клевсінці навіть захопили Рим і уклали з ним вигідний для себе союзний договір. Арретинці натомість здобули перемогу, у битві з ними загинув син Порсени. Сам Порсена був похований у рідному місті в розкішній гробниці. У 390 р. до н. е. клевсінець на ім'я Аррунт привів під мури міста військо галльского племені сенонів. Облогу галли зняли лише після того, як посварилися з римлянами і вирушили далі на південь.

Після перузіанського походу Квінта Фабія (309 р. до н. е.) Клевсін опинився під владою римлян, які називали місто на свій лад Клузієм (лат. Clusium). Клевсінці приєдналися до повстання 299 р. до н. е. і під мурами міста союзники повстанців — галли — розгромили один з римських легіонів. Проте в битві під Сентином римляни взяли реванш. А невдовзі був розгромлений і об'єднаний загін клевсінців і перузійців — за даними Лівія на полі бою залишилося три тисячі етрусків. Клузій остаточно опинився у складі Римської республіки — на правах союзника. У 187 р. до н. е. через Клузій була проведена Кассієва дорога. Під час першої громадянської війни Клузій був базою для Папірія Карбона, який очолював війська маріанців в Етрурії. Сулла «відплатив» за це виведеннням на міські землі колонії своїх ветеранів.

Християнство у Клузії поширилося у III ст. Перший місцевий єпископ, про якого збереглися згадки, помер у 322 р.

У 540 р. Клузій згадується як фортеця, у якій готський король Вітігес розмістив тисячу вояків. У 560 р. в місті був збудований собор — теперішній собор Сан-Секундьяно. З приходом лангобардів Клузій став центром одного з їхніх герцогств.

У XI ст. К'юзі здобуває самостійність під владою власного єпископа, проте вже невдовзі опинилося під владою сусіднього Орв'єто. З 1231 р. підпорядковане Сієні, з 1556 — у складі Великого герцогства Тосканського.

Демографія

Населення за роками[3]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 1256 іноземців з 62 країн, серед них 709 громадян країн Євросоюзу та 22 громадяни України.[4]

Сусідні муніципалітети

Див. також

Примітки
  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  3. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  4. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.