Лабунська Анжеліка Вікторівна

Мати — Лабунська Михайлина Петрівна, народилася 8 червня 1946 року. Походить з міста Фастів Київської області. За фахом — юрист.

Батько — Лабунський Віктор Григорович, народився 5 січня 1946 року. Походить з села Високе Брусилівського району Житомирської області. За фахом — будівельник.

З 1975 року навчалася у середній школі № 202 міста Києва, яку на відмінно закінчила у 1985 році. Брала участь та була переможцем місцевих та загальнодержавних олімпіад.

З 1991 по 1996 рік року заочно навчалася у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на юридичному факультеті за спеціальністю — правознавство.

У період навчання на юридичному факультеті закінчила спецкурс за спеціальністю фінансове право.

З жовтня 1985 року по січень 1986 року працювала на посаді секретаря судового засідання у Жовтневому районному суді міста Києва.

З січня 1986 року по грудень 1989 року обіймала посаду бухгалтера-претензіоніста на Київській базі «Укоопторггалантерея».

У грудні 1989 року була прийнята на посаду лаборанта юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де працювала по червень 1992 року.

З червня 1992 року по травень 1993 року займала посаду юрисконсульта Ощадного банку України.

У липні 1993 року була прийнята на посаду старшого юрисконсульта до Укрдержстраху «Оранта», де працювала до грудня 1993 року.

З грудня 1993 року по лютий 1994 року призначена на посаду начальника юридичного відділу ВАТ «Банкірський Дім».

З лютого 1994 року по вересень 1995 року обіймала посаду заступника Голови Правління АКБ «Аскольд».

З жовтня 1995 року по липень 1996 року працювала на посаді начальника юридичного управління КБ «Фінанси та Кредит».

З липня 1996 року по серпень 2002 року перебувала на посаді начальника юридичного відділу АТ «Фінанси та Кредит».

З серпня 2002 року по квітень 2006 року займала посаду директора ТОВ "Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс».

З січня 2004 року по травень 2006 року працювала на посаді начальника юридичного управління ВАТ «Прогрес» за сумісництвом[2].

• З травня 2006 року по червень 2007 року — народний депутат України п'ятого скликання. Обрана членом Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
• З жовтня 2007 року по жовтень 2012 року — народний депутат України шостого скликання. З грудня 2007 року була обрана на посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
• З жовтня 2012 року по жовтень 2014 року — народний депутат України сьомого скликання, позафракційна. Обиралася за одномандатним виборчим округом № 63 (Житомирська область). Перемогу здобула, отримавши 25.37 % голосів. Другим став Олександр Ревега, кандидат від провладної Партії регіонів. За нього проголосувало 15.84 % виборців. Серед інших кандидатів, що обирались за цим же округом були Павло Жебрівський, Микола Петренко, Святослав Піскун, Валентина Семенюк-Самсоненко, Володимир Каплієнко, Тетяна Єлізарова та інші.

В грудні 2012 увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, ставши Головою підкомітету з питань цивільного, господарського, адміністративного судочинства, адвокатури та виконання рішень Європейського суду з прав людини. Згодом стала членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.

Входила до наступних депутатських об'єднань:

• Член Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».
• Член Міжфракційного депутатського об'єднання у Верховній Раді України VII скликання «За вітчизняних промисловців та підприємців — роботодавців України».
• Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Французькою Республікою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Федеративною Республікою Німеччина.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Таїланд.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грецькою Республікою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грузією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою[3]

Від самого початку оголосила про підтримку акції Євромайдан, що проходила впродовж листопада-лютого 2013—2014 рр в Україні. Надавала значну фінансову та юридичну допомогу постраждалим.

Була однією з тих депутатів, які допомагали пораненим після перших збройних сутичок біля будівлі Верховної Ради 19 лютого 2014 р. Була серед перших депутатів, які розпочали засідання Верховної Ради України 20 лютого 2014 о 15.00 після масштабного розстрілу мирних демонстрантів[4]

На позачергових виборах Президента України у травні 2014 року була довіреною особою кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка по територіальному виборчому округу № 68 (Житомирська обл., м. Андрушівка)[5].

У жовтні 2014 року, на позачергових виборах до Верховної Ради України, знову балотувалася по округу № 63. Здобула 3-є місце, поступившись своїм колишнім конкурентам Олександру Ревезі (29.44 %) та Павлу Жебрівському (28.46 %). За пані Лабунську віддали свої голоси 22.97 % виборців[6].

На парламентських виборах 2019 року вчетверте стала народним депутатом, цього разу пройшла по спискам ВО «Батьківщина» (№ 13). Увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

З 2008 року є засновницею Благодійної організації "Благодійний фонд «ЛАВ», який надає благодійну допомогу малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та дитячим будинкам на території Житомирської області. З січня 2015 року є керівником громадської організації «Інститут розвитку Києва».

Заміжня. Чоловік — Барсук Віктор Миколайович.

В родині виховуються троє синів: В'ячеслав, Андрій та Данило.

Старший син юрист за освітою, працює приватним нотаріусом.

У серпні 2011 року присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

За 2019 рік задекларувала готівки на 59 мільйонів гривень.[7]

• Офіційний сайт народного депутата України Анжеліки Лабунської
• Офіційна Facebook-сторінка Анжеліки Лабунської
• Офіційний Twitter аккаунт Анжеліки Лабунської
• Офіційна блог-платформа Анжеліки Лабунської^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 5-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання
• Верховна Рада України 7-го скликання
• Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
• Анжеліка Лабунська: Краще нехай людину знають за її справами
• Анжеліка Лабунська: «Я залишаюсь депутатом, опозиційним до Партії регіонів»
• Анжеліка Лабунська «Проблеми і реформа судової системи»
• У Бердичеві буде де тренувати майбутніх чемпіонів
• Анжеліка Лабунська: «Я хочу і буду допомагати людям, але я не хочу і не буду з ними торгуватися»