Лаврентій (Соколинський-Друцький)

Лаврентій Соколинський-Друцький (хресні імена Лев Вавжинєц, пол. Sokoliński-Drucki Laurenty; 19 грудня 1681 ― 15 травня 1727)[1] ― василіянин, місіонер, титулярний архієпископ Смоленської архієпарії Руської Унійної Церкви, архимандрит Гродненський, Онуфрейський і Полоцький-Борисоглібський.

Лаврентій Соколинський-Друцький
Архієпископ Смоленський
15 травня 1719 — 15 травня 1727
Обрання: 1719
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Михайло Тарновський-Ґротус
Наступник: Антоній Томилович-Лебецький
Архимандрит Полоцький (Борисо-Глібський)
з 1724
Архимандрит Мстиславський (Пустинський) і Онуфрейський
з 1719
Архимандрит Гродненський
1713 — 1720
 
Народження: 19 грудня 1681(1681-12-19)
Велике князівство Литовське
Смерть: 15 травня 1727(1727-05-15) (45 років)
Батько: Флоріян
Мати: Катерина
Прийняття монашества: перед 1700
Єпископська хіротонія: 15 травня 1719

Життєпис

Навчання і діяльність

Походив з литовської гілки римо-католицького роду Соколинських гербу Друцьк. Батьки ― Флоріян і Катерина. По складенні вічних обітів у Василіянському Чині, навчався в Єзуїтській колегії в Браунсбергу (вступив 18 липня 1700 р. ― закінчив 24 травня 1703 р.)[2], а потім в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 29 лютого 1704 р.), яку закінчив у 1708 р. (17 травня), отримавши титул доктора богослов'я[3]; тоді ж в колегії прийняв священичі свячення. 1710 р. на розпорядження протоархимандрита Лева Кишки повернувся до Речі Посполитої. Виконував уряд місіонера в полоцькій архієпархії (вернувся до Полоцького монастиря на зарядження Кишки) і візитатора архієпископських дібр (двір архієпископа Симеона Пєшкевича покинув після втручання Конгрегації Поширення Віри).

Герб Друцьк

1713 р. став Гродненським архимандритом, проте керував архимандрією через свого вікарія, а сам перебував в родинному маєтку, через що через втручання Митрополита Кишки втратив архимандритство близько 1720 р.[4]

Архієпископ Смоленський

1719 р. отримав номінацію на Смоленське архієпископство (висвячений на єпископа 15 травня цього ж року[5]) і для свого матеріального забезпечення перебрав василіянський монастир у Пустинках коло Мстислава і архимандрію в Онуфрею, а 1724 р. архимандрію святих Бориса і Гліба в Полоцьку.

Брав участь в Замойському синоді[6] і підтримав його реформи, висунувши зі свого боку клопотання про надання йому привілею вживати далматику в літургійних служіннях (як єпископи латинського обряду) і право визначати наступство Полоцького і Смоленського архієпископів. Був завзятим пропагандистом Унії в своїй архієпархії.

Див. також

Примітки
  1. Dorota Wereda. Sokoliński-Drucki Laurenty OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 18. ― Lublin 2013. ― S. 551. (пол.)
  2. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 58 (англ.)
  3. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 85 (англ.)
  4. Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Leon Wawrzyniec (Laurenty), kniaź (1681—1727) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa-Kraków 2000. ― T. 40. ― S. 54. (пол.)
  5. Bishop Lavrentij Druckyj Sokolynskyj, O.S.B.M. † // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
  6. Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― С. 290.

Література
  • Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
  • Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Leon Wawrzyniec (Laurenty), kniaź (1681—1727) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa-Kraków 2000. ― T. 40. ― S. 54-55. (пол.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.).
  • Dorota Wereda. Sokoliński-Drucki Laurenty OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 18. ― Lublin 2013. ― S. 551. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.