Ласло Секей

Народився в Будапешті в родині угорського політика і дипломата[2]. У віці 15 років він став гравцем клубу «Орадя» з однойменного прикордонного міста в Румунії. Потім він повернувся в 1929 році на батьківщину і почав свою військову службу. У зв'язку з початком Другої світової війни його військова служба продовжилася до 1941 року. Після звільнення з військової служби він почав грати за МТК (Будапешт), де виступав протягом наступних п'яти років і закінчив ігрову кар'єру влітку 1946 року[2].

Розпочав свою тренерську кар'єру у австрійському клубі «Хакоах» (Відень)[2]. Потім він переїхав в Італію і працював з «Лечче» як головний тренер, після чого тренував бразильські клуби «Жувентус Сан-Паулу» і «Флуміненсе», а також працював з молодіжною збірною Угорщини[2].

У сезоні 1949/50 Ласло знову почав працювати в Італії і керував «Вероною», а в кінці 1959 року недовго тренував збірну Ізраїлю, якою керував у двох товариських матчах[3].

З весни 1952 року він почав працювати в Туреччині, осівши у Стамбулі. На той момент в Туреччині не було загальнонаціональної футбольної ліги. Натомість у великих містах, таких як Стамбул, Анкара та Ізмір, існували окремі регіональні ліги, серед яких найбільш престижна була саме Стамбульська професійна ліга. У сезоні 1952 року з «Фенербахче» Секей закінчив на 3 місці в таблиці[4][5], а у наступному сезоні 1952/53 клуб під керівництвом угорця виграв турнір[2]. Після цього успіху Секей зажадав від представників «Фенербахче» нового сезону з набагато більшою зарплатою[6], але керівництво клубу прийняло рішення відмовитись від послух Ласло[7].

Сезон 1953/54 Секей мав розпочати зі стамбульським клубом «Емнієт»[8]. Через кілька днів після цієї угоди «Галатасарай» зробив пропозицію угорцю і той, незважаючи на обіцянку «Емнієту», погодився тренувати «червоно-жовтих»[9]. Втім тут він працював тільки три місяці і покинув клуб після того, як він мав кілька суперечок з клубними чиновниками[6].

1954 року відправився до Бразилії, де тренував місцевий «Греміо»[6], але потім повернувся до Туреччини, де перед сезоном 1956/57 вдруге очолив «Фенербахче» і вдруге став з командою чемпіоном Стамбулу, на цей раз обійшовши свій колишній клуб «Галатасарай» лише за кращою різницею м'ячів.

1957 року Секей називався пресою як новий головний тренер збірної Туреччини[10], яку він офіційно очолив у березні і працював до кінця року, здобувши за цей час дві перемоги, одну нічию і зазнавши однієї поразки[11] . Покинувши посаду він очолив «Адалет», але не закінчивши і перший сезон 1957/58 у лютому 1958 року очолив аутсайдера ліги «Емнієт»[12], втім не зумів покращити ситуацію, і, зайнявши останнє місце, клуб вилетів з чемпіонату, а Ласло покинув команду. Через кілька днів після цього угорець був представлений новим тренером клубу «Вефа»[12], але вже наприкінці листопада 1958 року він був звільнений з посади. У грудні того ж року він прийняв стамбульський «Бейкозспор», однак пішов у відставку через кілька днів.

У липні 1959 року він був представлений новим головним тренером стамбульського клубу «Карагюмрюк»[12]. На початку того року у країні нарешті була створена загальнонаціональна Міллі-Ліга, перший розіграш якої проходив з лютого 1959 по червень 1959 року. Секей зайняв з командою 5-те місце у своїй групі, а на початку сезону 1959/60 він пропустив через хворобу своєї доньки кілька тренувальних занять своєї команди. Коли офіційні особи клубу виявили, що Секей насправді замість догляду за донькою підпрацьовує менеджером у нічному клубі, вони розірвали контракт з угорцем у вересні 1959 року[12].

По ходу того ж сезону Ласло втретє очолив «Фенербахче», замінивши співвітчизника Ігнаца Мольнара[12]. З командою він став віце-чемпіоном Туреччини, закінчивши сезон позаду заклятого суперника «Бешикташа», а вже наступного сезону 1960/61 команда Секея таки виграла титул національного чемпіона. Після тріумфу угорець залишався головним тренером у «Фенербахче» до наступної зимової перерви, але в січні 1962 року його замінив Недждет Ердем.

Після цього Ласло поїхав до Італії, де очолив «Венецію», а в 1963 році прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Палермо» з Серії Б, залишивши клуб зі столиці Сицилії 1965 року. У 1965—1967 роках він керував «Алессандрією», а в сезоні 1967/68 тренував «Модену», обидва клуби також грали у другому за престижністю дивізіоні Італії.

У 1969 році він був призначений головним тренером «Альбенги», але вже 27 листопада 1969 року потрапив у автомобільну аварію на трасі Вогера—П'яченца біля містечка Робекко-Павезе і помер в результаті травм у віці 59 років[13][14]. У нього залишилась дружина і двоє дітей.

• Чемпіон Туреччини (1):

«Фенербахче»: 1960/61

• Чемпіон Стамбулу (2):

«Фенербахче»: 1952/53, 1956/57

• Ласло Секей на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Ласло Секей на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Статистика матчів збірних під керівництвом Ласло Секея на eu-football (рос.)