Фенербахче (футбольний клуб)

Офіційно клуб був заснований в 1907 році, але його коріння сягають до 1899 року. В кінці 19-ого століття будь-які спортивні та культурні товариства були під забороною на території Османської імперії. Султан Османської імперії боявся будь-яких об'єднань за інтересами, так як вважав їх серйозною загрозою монархії. У той час футбол тільки-тільки почав з'являтися в країні, куди його привезли іноземці.

Засновник і перший президент «Фенербахче» Зія Сангюлен

У 1899 жителі району Кадикей створили першу футбольну команду «Блек Стокінгс» (англ. «Black stockings»), але вона була тут же розформована владою. Після першої невдалої спроби, ті ж ентузіасти в 1902 року сформували нову футбольну команду ФК «Кадикей», але і ця команда довго не проіснувала.

«Фенербахче» у 1912 році

Лише третя спроба була успішною. В 1907 році на світ з'явився «Фенербахче» в районі Кадикей в Стамбулі місцевими жителями Зія Сангюленом (1886–1936), Енвер Нечип Аканером (1892–1959) та Аєтуллою Беєм (1888–1919). Це спортивне товариство також було створене таємно, щоб не потрапити в неприємності за суворих законів Османської імперії. Згідно з правилами султана Абдул-Гамід II, османській молоді було заборонено створювати клуби і грати в англійську гру футбол. Зія Сангюлен був обраний першим президентом клубу, Аєтулла Бей став першим генеральним секретарем клубу, а Енвера Нечип Аканер був призначений на посаду капітана клубу.

Діяльність товариства «Фенербахче» перебувала у нелегальному становищі до реформи 1908, коли, за новим законом, всі футбольні клуби були офіційно зареєстровані на законних підставах.[1]Клуб став базуватися на вулиці Бесбьюїк в Моді, Кадикея. Спочатку кольори команди були жовтими і білими, але в 1909 році їх змінили на жовтий і морський. «Фенербахче» вступив у Стамбульську лігу в 1909 році, посівши п'яте місце в перший рік змагань.

Наступні два роки для клубу були дуже важкими і була загроза розпаду. Але член команди Елкатіпзаде Мустафа допоміг клубу та команда продовжила виступати в різних лігах Стамбула. Команда набирала гравців зі школи Кадикеї та коледжу Роберта і Сент-Джозеф. 1911 року молода команда вперше стала чемпіоном Футбольної Ліги Стамбула не програвши жодної гри. У 1912–1913 роках через Балканську війну ліга не проводилась, а в 1914 і 1915 роках команда знову без єдиної поразки стала чемпіоном. Клуб виграв також Чемпіонат Молодих команд, що проводився в 1914 році і була нагороджена англійцями історичним кубком як команда, яка виграла найбільшу кількість турнірів за останні 10 років.

«Фенербахче» (нижній ряд) перед товариським матчем з англійською командою «Артіллері». 4 березня 1923 року

Згодом, з 1918 по 1923 рік «Фенербахче» грав проти співробітників Королівського військово-морського флоту, який окупував Стамбул під час Турецької війни за незалежність. Деякі британські солдати формували свої футбольні команди в Туреччині, які мали особливі назви, як то «Ессекс Енжинірз» (англ. Essex Engineers), «Айріш Гвардс» (англ. Irish Guards), «Гренадерз» (англ. Grenadiers) і «Артіллері» (англ. Artillery). Ці команди грали один проти одного і проти місцевих футбольних клубів Стамбула. «Фенербахче» здобував перемоги в багатьох з цих матчів.[2].

Мустафа Кемаль Ататюрк відвідує стадіон «Фенербахче»

1918 року Ататюрк відвідав клуб і підписав книгу побажань, де він писав таке:

	Я був проінформований про «Фенербахче» та захоплений його діяльністю і мій обов'язок відвідати і привітати клуб. В цей день я офіційно хочу висловити вдячність і подяку
— 3 травня 1918 (3.5.1334 AH), підписана командиром армії Мустафою Кемалем

Після створення Турецької республіки, її засновник Мустафа Кемаль Ататюрк був затятим уболівальником «канарок». 10 серпня 1928 року під час матчу «Фенербахче» — «Галатасарай» в Кубку Газі (3:3) Ататюрк сидів поруч з трьома уболівальниками «Галатасарая» і двома шанувальниками «Фенербахче», під час матчу він сказав таке: «Нас тут рівна кількість, три на три, тому що я теж вболівальник „Фенербахче“». Чи не тому, з того часу повелося, що основний вболівальник команди — патріотичні сили, радикальні-консерватори[3] 5 червня 1932 року штаб-квартира клубу згоріла дотла, і перша матеріальна допомога прийшла саме від Ататюрка.

Гравці «Фенербахче» (білі труси) і «Галатасараю» перед матчем Турецької Національної Ліги. 21 травня 1939 року.

У 1923 році після появи Республіки була створена Турецька футбольна федерація. Футбольна федерація стала організовувати регіональні ліги в інших містах. Пізніше турецькі футбольні чиновники стали об'єднувати клуби в рамках однієї ліги. Так 1936 року з'явилася Турецька Національна Ліга (тур. Milli Kume), яке «Фенербахче» вигравало аж 6 разів (1937, 1940, 1943, 1945, 1946, 1950) з 11 можливих.

В 1959 році Турецька федерація футболу заснувала Національну лігу, яка отримала назву Суперліга. «Фенербахче» виграв перший турнір, перемігши «Галатасарай» 4:1 на виїзді. У наступному році, «Фенербахче» вперше в своїй історії брав участь у Кубку європейських чемпіонів. В кваліфікаційному раунді «канарки» здолали угорський «Чепель» (1:1, 3:2). Але вже в Першому раунді команда після результатів (2:1, 1:2), в переграванні була розгромлена французькою «Ніццею» 1:5.

«Фенербахче» став найуспішнішим турецьким клубом в 1960-х, виграв п'ять з десяти чемпіонатів. У 1967 році «Фенербахче» став першим клубом, що виграв Балканський кубок (турнір для клубів з Албанії, Болгарії, Греції, Румунії, Туреччини і Югославії, який існував з сезону 1960-61 по сезон 1993-94), здолавши у фіналі в трьох матчах грецький АЕК (1:0, 1:2 і 3:1). Цей успіх залишався єдиним аж до 1992 року, поки інший стамбульський клуб «Сариєр» знову не виграв цей трофей.

У 1970-х роках «Фенербахче» виграв ще чотири чемпіонства. Тоді ж вперше в боротьбу за чемпіонство до «великої трійки» («Фенербахче», «Бешикташ» та «Галатасарай») додався новий клуб — «Трабзонспор», який в другій половині 70-х років став найсильнішим клубом країни. «Фенербахче» ж почав втрачати позиції, вигравши лише три чемпіонати у 1980-х. Після чого протягом 1990-х в Туреччині повністю домінували «Галатасарай» і «Бешикташ», вигравши дев'ять із десяти чемпіонств. «Фенербахче» вдалося виграти чемпіонат лише раз у сезоні 1995/96 під управлінням досвідченого бразильського тренера Карлоса Альберто Паррейра.

Наступного разу «Фенербахче» виграв чемпіонат в 2001 році, вирвавши у Галатасарая п'ятий титул. У наступному сезоні, Однак, надалі справи у «Фенербахче» пішли не так добре, закінчивши на другом місці сезон 2001/02 з легендарним Аріелем Ортегою в складі, наступного року команда взагалі посіла 6 місце і не потрапила в єврокубки. Незважаючи на це, сезон став пам'ятним для багатьох уболівальників «Фенербахче» через перемогу 6:0 над головним суперником — «Галатасарай» на рідному стадіоні «Шюкрю Сараджоглу» 6 листопада 2002 року.

Зіку під час роботи тренером у «Фенербахче». Він досягнув з клубом найкращих результатів в історії — чвертьфінал Ліги чемпіонів у 2008 році.

Після жахливого сезону, «Фенербахче» найняв німецького тренера — Крістофа Даума. Даум раніше тренуючи в Туреччині, вигравав чемпіонат з «Бешикташем» у сезоні 1994/95. Крім відомого тренера «Фенербахче» купило і нових сильних гравців, у тому числі П'єр ван Гойдонк, Мехмет Ауреліо і Фабіо Лусіано. Ці нові гравці привели «Фенербахче» до їх п'ятнадцятого звання і третьої зірки на гербі (одна з яких присуджується за кожні 5 титулів). Наступний рік був невдалим, вони пропустили на перше місце «Трабзонспор», але потім виграли шістнадцятий титул. У сезоні 2005/06 «Фенербахче» втратив титул в останньому турі, пропустивши «Галатасарай». «Фенербахче» необхідно було перемогти, але замість цього вони зіграли 1:1 з «Денізліспором», а «Галатасарай» переміг з рахунком 3:0 «Кайсеріспор».

Незабаром після цього, Крістоф Даум був знятий з посади тренера і був замінений бразильцем Зіку 4 липня 2006 року. Він розпочав свою роботу, підписавши двох нових захисників зі свого бразильського чемпіонату — уругвайця Дієго Лугано і бразильця Еду Драсену. Зіку також підписав двох хавів, гравця збірної Сербії Матея Кежмана та бразильця Дейвіда. Сезон 2006/07 почали з перемоги 6-0 над «Ерджиесспором». У 32-му турі Суперліги, за два матчі до завершення турніру, «Фенербахче» зіграв з «Трабзонспором» 2:2, в той час як «Бешикташ» програв «Бурсаспору» 0:3. В результаті цього «Фенербахче» виграв сімнадцятий турецький титул, що стало національним рекордом.

Банер в честь перемоги «Фенербахче» в чемпіонаті Туреччини у 2014 році.

«Фенербахче» почав 2007/08 сезон, підписавши бразильського збірника Роберто Карлоса. Захисник безкоштовно прийшов, після того як його контракт не був продовжений з мадридським «Реалом». Також у клубі з'явились молоді гравці, зокрема турки Гокан Гонул, Ясін Чакмак, Ільхан Парлак, Алі Білгін, турецько-англійський атакуючий Колін Казим-Річардс, турецько-бразильський лівий захисник Гекчек Ведерсон, які приєдналися до «Фенербахче» на початку сезону і чилійський капітан Клаудіо Мальдонадо, що приєднався до команди в січні 2008 року. Того року під управлінням Зіку команда «Фенербахче» вперше в історії клубу вийшла з групи в Лізі чемпіонів, де перемогла «Севілью» стала чвертьфіналістом турніру. Досі цей результат лишається найуспішнішим для команди на європейській арені. У березні 2008 року, «Фенербахче» був прийнятий в Guinness World Records Menagement Team, яка передбачає, що «Фенербахче» має найбільшу кількість трофейних медалей і досягнень на планеті, в загальній складності 1134 кубків та медалей.

Після успішної гри в місцевій лізі і в міжнародних матчах, Зіку отримав новий псевдонім від уболівальників Фенербахче: «Kral Arthur» (означає «Король Артур» турецькою мовою). А для команди прізвисько «Король Артур і його лицарі».

«Фенербахче» був виключений з Ліги чемпіонів 2011/12[4][5], оскільки був доведений факт деяких договірних матчів з його участю[6], а також перевестися в нижчий турецький дивізіон[7], щоб навести порядок в клубі, але Турецька федерація футболу відмовилася це зробити[8]. На наступний рік клуб почав виступ у Лізі чемпіонів 2012/13, але не пробився в груповий етап (за сумою двох матчів програв московському «Спартаку»), і дійшов до півфіналу Ліги Європи, де поступився майбутньому фіналісту турніру — потругальській «Бенфіці». Влітку 2013 року УЄФА знову відсторонила «Фенербахче» від участі в єврокубках на строк у два роки з можливістю продовження на рік[9]. Через це, не зважаючи на перемогу в чемпіонаті сезону 2013/14, клуб залишився без євротурніру. До моменту повернення клубу в єврокубки в сезоні 2015/16 був запрошений португальський тренер Вітор Перейра і підписані контракти з новими гравцями світового рівня — Сімоном К'єром, Нані та Робіном ван Персі.

• Ліга чемпіонів:
  • Чвертьфінал (1): 2007/08

• Ліга Європи УЄФА:
  • Півфінал (1): 2012/13

• Кубок кубків:
  • Чвертьфінал (1): 1963/64

• Турецька супер-ліга:
  • Чемпіон (19): 1959, 1960/61, 1963/64, 1964/65, 1967/68, 1969/70, 1973/74, 1974/75, 1977/78, 1982/83, 1984/85, 1988/89, 1995/96, 2000/01, 2003/04, 2004/05, 2006/07, 2010/11, 2013/14
  • Віце-чемпіон (22): 1959/60, 1961/62, 1966/67, 1970/71, 1972/73, 1975/76, 1976/77, 1979/80, 1983/84, 1989/90, 1991/92, 1993/94, 1997/98, 2001/02, 2005/06, 2007/08, 2009/10, 2011/12, 2012/13, 2014/15, 2015/16, 2017/18
• Кубок Туреччини:
  • Володар (6): 1968, 1974, 1979, 1983, 2012, 2013.
  • Фіналіст (11): 1963, 1965, 1989, 1996, 2001, 2005, 2006, 2009, 2010, 2016, 2018
• Суперкубок Туреччини:
  • Володар (9): 1968, 1973, 1975, 1984, 1985, 1990, 2007, 2009, 2014
  • Фіналіст (9): 1970, 1974, 1978, 1979, 1983, 1989, 1996, 2012, 2013

• Балканський Кубок
  • Володар (1):1967

• Кубок TSYD:
  • Володар(12): 1969, 1973, 1975, 1976, 1978, 1979, 1980, 1982, 1985, 1986, 1994, 1995 (рекорд)

• Кубок Ататюрка
  • Володар(2): 1964, 1998 (рекорд)

• Кубок прем'єр-міністра Туреччини:
  • Володар(8): 1945, 1946, 1950, 1973, 1980, 1989, 1993, 1998 (рекорд)

• Стамбульська ліга
  • Чемпіон (16): 1911/12, 1913/14, 1914/15, 1920/21, 1922/23, 1929/30, 1932/33, 1934/35, 1935/36, 1936/37, 1943/44, 1946/47, 1947/48, 1952/53, 1956/57, 1958/59 (рекорд)

• Кубок Стамбула:
  • Володар (4): 1930, 1934, 1938, 1939 (рекорд)