Левицький Леонід Миколайович
Леоні́д Миколайович[1] Леви́цький (6 (19) жовтня 1917, за іншими даними 08.11.1917, с. Міньківці, тепер Андрушівського р-ну Житом. обл. — 27 грудня 1943, с. Забілоччя Радомишльського р-ну тієї ж обл.) — український поет. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди.
| Левицький Леонід Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
8 листопада 1917 Міньківці, Андрушівський район, Волинська округа, СРСР |
| Помер | 27 грудня 1943 (26 років) |
| Діяльність | поет |
Життєпис
Народився в сім'ї вчителів.
В школі навчався у селі Михампіль (нині Михайлівка Ярмолинецького району на Хмельниччині)[2]
Закінчивши семирічну школу, навчався в технікумі механізації сільського господарства. Далі працював механіком.
1937 року вступив на філологічний факультет Київського університету.
З початком війни пішов на фронт.
З червня 1941 року працював рядовим студентського батальйону, літературним працівником дивізійної газети. Брав участь в обороні Києва, в боях за визволення міст і сіл Правобережної України. Був гвардії старшим сержантом у складі групи десантників, брав участь у боях під Новоросійськом. Згодом був військовим журналістом. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медалями.[2]
Загинув у бою в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області.
Творчість
Друкувався від 1938 у газетах «Більшовиченята» та «Прикордонний більшовик», журналі «Радянська література», «Київському альманасі».
Серед довоєнних творів (поет об’єднав їх назвою «Студентська муза») — ліричні малюнки сільського життя, природи, вірші про кохання, студентське буття.
У фронтовому зошиті поетичне слово Левицького стає стриманішим, мужнім і закличним (вірші «Додому написав листівку», «На шляху — розбиті вражі танки», «Атака» та ін.). Як зазначено в «Антології української поезії» (1985), «людина з очевидним поетичним талантом, ніжний лірик у віршах передвоєнного часу, на фронті Леонід Левицький проявив себе як поет мужніх, суворих інтонацій, виражаючи бойову настроєність радянського воїна, гнів і презирство до гітлерівських нелюдків».
Твори Левицького випущені окремою книжкою «Недоспівана пісня» (Левицький, Леонід Миколайович. Недоспівана пісня : поезії / Леонід Миколайович Левицький ; Вступ. ст. О. Дяченко . – Київ : Радянський письменник, 1959 . – 56 с. : 1л. портр.)
До 2-го видання цієї збірки включено і фронтовий щоденник поета. (Недоспівана пісня. Поезії. Щоденник. Публіцистика. Спогади про поета / Л. М. Левицький ; упоряд. та передмова: Н. М. Тихий . – Київ : Дніпро, 1985 . – 205 с. : 8 л. іл., 1 л. портр.).
Левицького в 1961 посмертно прийняли в члени Спілки письменників України.
Примітки
- У довіднику «Письменники Радянської України» (1970) — Михайлович, в «Антології української поезії» (1985) — Миколайович.
- Трачук Є. Ф. (2006). Літературна карта Ярмолинеччини. Процитовано 8 листопада 2017.
Посилання
- Н. М. Тихий. Левицький Леонід Миколайович // Українська Літературна Енциклопедія. Том 3..
- Л. М. Данилюк (2016). Левицький Леонід Миколайович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X..
Література
- Дяченко О. Поет-воїн. В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1959;
- Тихий Н. Він стає легендою... В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1985.
- Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 249.
- Антологія української поезії в шести томах. — Т. 5. — К., 1985. — С. 160—163.