Левицький Юліян Бенедиктович

о. Юліян Бенедиктович Левицький (6 листопада 1847 — 6 березня 1900, Жизномир) — греко-католицький священник, у 1878—1900 р. парох села Жизномира Бучацького деканату, громадський діяч, москвофіл. Бучацький декан (1893—1900).

о. Юліян Левицький
парох с. Жизномир (1878—1900), декан Бучацького деканату Станиславівської єпархії (1893—1900)
Загальна інформація
Народження 6 листопада 1847(1847-11-06)
с. Семаківці
Смерть 6 березня 1900(1900-03-06) (52 роки)
с. Жизномир, нині Чортківський район, Тернопільської области
Громадянство  Австро-Угорщина
Служіння в церкві
Конфесія греко-католик
Рукоположення 7 листопада 1872
Матеріали до статті на Вікісховищі
Рідна сестра о. Юліана — Володимира- Василина з мамою (Антоніною Каратницькою (Левицькою) 1821 — липень 1914), чоловіком о. Євгеном Шухевичем (1847—1924) та дітьми — Євгенією Шухевич і Степаном Шухевичем

Життєпис

Народився 6 листопада 1847 р. в священицькій сім'ї о. Бенедикта Левицького (1821 — 10 грудня 1858 р.) та Антоніни з роду Каратницьких (1821 — липень 1914)у с. Семаківці Городенківського повіту в домі свого дідуся по матері о. Василя Каратницького (1799 р.-1861 р.).

Духовну освіту Юліан здобував впродовж 1868—1871 в греко-католицькій семінарії м. Львова. Рукопокладений 6 листопада 1872 року.[1]

22 листопада 1872 — 22 квітня 1873 — сотрудник у с. Переволока Бучацького деканату в час душпастирства о. Климентія Ляховича (1827-). Змінив на посаді о. Кипріяна Білінкевича (1845—1911), що виконував функції сотрудника з листопада 1871 до 21 листопада 1872 р.

23 квітня 1873 — 21 серпня 1878 — сотрудник парафії при церкві с. Миколая м. Бучача за душпастирства о. М. Куриловича (1821—1884).

29 серпня 1878 — 6 березня 1900 — парох у с. Жизномир Бучацького деканату.

Відомо, що під час перебування о. Левицького в селі Жизномир стався прикрий випадок: 16 (4 за ст. ст.) березня внаслідок пожежі згоріла місцева дерев'яна церква.[2]

19 грудня 1886—1893 — Бучацький віце-декан.

1887—1900 — ординаріатський комісар у сервітутових справах Бучацького деканату.

1888—1900 — Ординаріатський комісар в шкільних справах Бучацького деканату.

У 1891 р. як представник Бучацького деканату Станиславівської єпархії брав участь у Львівському синоді.[3]Поряд з ним, учасниками синоду також були представники з Бучаччини :

1. Микола Дрогомирецький (1837 — 11 березня 1915), декан Бучацький і парох Стінки

2. Єронім Островерха (1835—1903), ігумен монастиря Чина св. Василія Великого в Бучачі

3. Леонтій Лушпинський (1844—1911), парох у Трибухівцях, віцедекан Чортківський

1893 — перший Бучацький віце-декан

У грудні 1893 р. нагороджений крилошанськими відзнаками.

Впродовж 1893—1900 Бучацький декан, замінивши на посаді пароха с. Стінка — М. Дрогомирецького (1837 — 11 березня 1915).

Після передчасної смерті о. Ю. Левицького Бучацький деканат очолив о. Іван Олесницький(1850 — 3 червня 1926) — парох с. Переволока, рідний брат Євгена Олесницького (1860—1917) — українського правника, політика, громадського діяча, публіциста, письменника, організатора кооперативного руху. Також о. І. Олесницький був однокласником Юліана у час навчання в греко-католицькій семінарії м. Львова у 1868—1871 р.[4]

В час свого життя дотримувався москвофільської орієнтації. Належав до організацій «Руська Рада» та «Товарситва ім. М. Качковського».

Помер 6 березня 1900 р. від запалення легень. Похований у с. Жизномир.

Сім'я

Народився 6 листопада 1847 року в священицькій сім'ї о. Бенедикта Левицького (1821 — 10 грудня 1858 р.)[5] та Антоніни з роду Каратницьких (1821  — липень 1914).

Відомо, що його батько впродовж 1841—1845 р. навчався в Львівській духовній семінарії. Висвячений у 1846 р. У 1846—1847 р. працював сотрудником у с. Нирків Заліщицького деканату. На 1848—1851 р. працював сотрудником у с. Бурдяківці Скальського деканату. Одночасно у 1848—1849 р. у с. Більче Скальського деканату був адміністатором парафії. Впродовж 1851—1852 р. був адміністратором парафії с. Цигани Скальського деканату, у 1852—1853 у с. Драганівка Тернопільського деканату . З 1853  і до 1858 р. виконував функції адміністратора, згодом капелана у с. Вертелка Залозецького деканату. Передчасно помер у 37-річному віці внаслідок «білої гарячки» викликаної зловживанням алкоголем.

Його дідом по батькові був Василь Левицький (1797—1890), що мав за дружину Студинську.[6]

Дід по матері — Василь Каратницький (1799 — 16 вересня 1861 р.), парох в Семаківцях(1832—1861) Городенківського деканату. За дружину мав Катерину з роду Козловських.

Рідний брат матері — о. Йосип Каратницький[7](1826 — 14 січня 1904 р.) після смерті батька з 1861 р. і до своєї смерті очолював парафію с. Семаківці Городенківського деканату.[8] Мав сина Омеляна(1850—1899), що також був священником.

Два рідні брати батька — о. Йосип Левицький(1824—1918)[9] та о. Ієронім Левицький(1829—1880)[10], що мав за дружину Анну Барвінську(1841—1864) — рідну сестру Олександра Барвінського(1847—1926) також були священниками. Син Ієроніма, а Юліана двоюрідний брат, Софрон Левицький (1860—1930)був одружений з Євгенією Шухевич (1865—1946). У шлюбі народився син Василь Софронів Левицький(1899—1975) — український письменник, перекладач, режисер-сценарист, журналіст, сатирик-богеміст, редактор. В другій половині життя проживав на еміграції у Канаді. Інший син Володимир Левицький(1888—1980)одружений був на Ользі Гаморак(1888—1956).

В самій сім'ї о. Бенедикта Левицького та Антоніни з роду Каратницьких було троє дітей: Юліан, Антоніна, Володимира-Василина.

Сестра Антоніна стала дружиною о. Іполита Козловського (20.02.1842 — 27.07.1903), пароха с. Стрільче Городенківського деканату в 1873—1903 р., Городенківського віце-декана у 1886—1893 р. У шлюбі народилася дочка Дарія Козловська, що стала дружиною о. Теодора Гаморака (1863—1899).В подружжя був син Нестор (1892—1937) — відомий український ботанік репресований радянською владою.

Друга сестра Володимира-Василина(26 березня 1855  с. Вертелка - 1944 )[11] вийшла заміж за отця Євгена Шухевича (1847—1924) — священника у с. Серафинцях Городенківського повіту (1872—1880), с. Березові Вижнім (1880—1881), с. Красові (1881—1901) та с. Підберізцях коло Львова (1901—1924).[12]В шлюбі народилось троє дітей. Осип, що помер через кілька тижнів після народження, Євгенія(18 березня 1875—1970), що стала дружиною Володимира Герасимовича(1870—1940) та Степан (1877—1945) — український громадський і військовий діяч, отаман УСС (1914—1915), отаман УГА (1918—1919), двоюрідний брат батька Романа Шухевича.

Відомо, що у 1883—1884 р. овдовів.

Примітки
  1. ДАІФО — Ф 504, опис 1, справа 330в, с. 103
  2. Діло. — 1881. — Ч. 21 14 (26) марта. — С. 4.
  3. Чинности и Рішеня руского провинціяльного Собора в Галичині, отбувшогося во Львові въ році 1891. — Львів 1896. С. 263
  4. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1871. S.226
  5. ЦДІАЛ - Фонд 201 - Опис 4а - Справа 713(Метрична книга с. Вертелка за 1835-1862 р.(копія))С.48
  6. https://uk.rodovid.org/wk/Запис:771070
  7. Шухевич С. Моє життя: Спогади / С. Шухевич ; вступне слово В. Янева і «Слово» С. Шухевич-Строкон. — Лондон: Видання Української видавничої спілки, 1991. — 619 с С. 27-29
  8. Степан Шухевич у своїх спогадах помилково називає його під іменем — Йоанн
  9. https://uk.rodovid.org/wk/Запис:771072
  10. https://uk.rodovid.org/wk/Запис:770980
  11. ЦДІАЛ - Фонд 201 - Опис 4а - Справа 713(Метрична книга с. Вертелка за 1835-1862 р.(копія))С.34
  12. Варто зазначити, що Євген Шухевич (1847—1924) одночасно був рідним братом Євгенії Шухевич (1865—1946), що стала дружиною Софрона Левицького (1860—1932)

Джерела
  • Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — 450 с. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  • Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — 400 с. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
  • ДАІФО — Ф 504 (Станиславівська греко-католицька єпископська консисторія, м. Станиславів Станиславівського повіту Станиславівського воєводства), опис 1, справа 330в (Метрика кліру Станиславівської єпархії).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.