Семаківці (Городенківський район)

Село розташоване неподалік від річки Дністер та є найвищим місцем у районі. За декілька кілометрів розташований Регіональний ландшафтний парк «Дністровський».

Розташовані на автомагістралі Р24 за 11 км від центру громади. Населення — 1207 чоловік.

У селі є середня школа, клуб, бібліотека. Закладено парк і 2 сквери.

Згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького суду [2].

Перша писемна згадка про Семаківці є в документі 1449 року. Мешканці села зазнавали знущань від шляхтича Золотницького. За це в 1739 році генеральний військовий суд притягав його до відповідальності.

У ХІХ ст. громада Семаківці мала власну символіку — печатку з емблемою: у полі печатки — селянка з косою в руках, за спиною якої — граблі, а біля ніг — серп (Центральний державний історичний архів України у м. Львові. — Фонд 178. — Опис 2. —Спр. 1288. — Арк. 21).

У 1922 році мешканці Семаківців виступили проти місцевого поміщика та польських урядовців. На території сільради знайдено поселення трипільської культури, могильник перших століть нашої ери та окремі предмети давньоруських часів.

1 квітня 1932 р. значна частина території села передана селу Михальче[3].

У 1939 році в селі проживало 1440 мешканців (1000 українців, 50 поляків, 350 латинників, 40 євреїв)[4].

У селі є дві церкви: УПЦ КП Вознесіння Господнього настоятель о. Андрій Дмитрук. УГКЦ Блаженного Миколая Чернецького вихідця з села, настоятель о. Василь Скрипка. У 2014 році відбулося осячення церковці Миколая Чарнецького і було перенесено частинку мощей святого на постійне перебування у церкві

Миколай Чарнецький (*14 грудня 1884, Семаківці — †2 квітня 1959, Львів), церковний діяч Української греко-католицької церкви, редемпторист, єпископ, професор Духовної семінарії у Станиславові, настоятель монастирів у Костополі й Ковелі на Волині, Апостольський візитатором для слов'ян візантійського обряду поза руськими єпархіями, в Польщі, хіротонізований (на єпископа) з осідком у Варшаві, згодом у Ковелі. Проголошений мучеником і блаженним УГКЦ.