Левиці

Ле́виці (Ле́віце; словац. Levice [ˈlɛvitsɛ][ˈlɛvit͡sɛ], угор. Léva [ˈleːvɒ][ˈleːvɒ], нім. Lewenz) — місто в західній Словаччині.

містечко
громада Словаччини
Левиці
словац. Levice  [?]

±к:нп, засновані 1156 ±к:нп, засновані 1156

герб
Основні дані
48°12′49″ пн. ш. 18°36′25″ сх. д.
Країна  Словаччина
Край Нітранський
Округ Левиці → SPARQL ←
Столиця для Левиці
Перша згадка 1156
Засновано 1156
Водойма Q12774011? (річка)
Висота над р.м. 165 м
Площа 60,996 км²
Населення 31 974 осіб (1 січня 2021)[2]
· національний склад словаки (85 %), угорці (12 %), чехи (1 %)
· конфесійний склад католики (59 %), лютерани (7,5 %)
Міста-побратими Ерд, Босковіце
Телефонний код +421-036
Автомоб. ном. LV
Поштовий індекс 93401
Місцева влада
Вебсторінка levice.sk
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) SK502031[3]
GeoNames 3059101
Транспорт, відстані
До крайового центру
До Братислави
 — фізична 111 км
Карта
Левиці (Нітранський край)
 Левиці у Вікісховищі

Населення — близько 33 тис. осіб (31.12.2019).

Історія
Левицький Град в наш час

Місто Левиці (Leua) вперше згадується у 1156 році, коли Естергомський архієпископ, примас Угорщини, освятив тут костел. У 1165 р. Лева входила до складу жупи Св. Мартіна (župa Svetog Martina iz Bratke).

У 1313 році вперше згадується замок Левицький Град (Levicki hrad), побудований, за легендою, самим Матушом Чаком, «некоронованим королем» західної та центральної Словаччини (яка в той час входила до складу Угорщини)[4]. У 1313 р. каштеляном Левицького Граду був Імре Бечеі (Imrich Bečej, Emericus de Beche), в 1318-21 рр. — Юліус з Топольчанок. По смерті Матуша Чака у 1321 році, каштелян Юліус здав замок угорському королю Карлу-Роберту.

У 1544 р. міські квартали Левиць спалили турки, замок  взяти вони не змогли. У 1558 році інший легендарний угорець — капітан Іштван Добо, герой Егера — перебудував фортецю, яка потім понад сто років успішно відбивала численні удари турків. У 1663 році туркам вдалося захопити фортецю, але вони утримували її недовго: в 1664 році, у битві біля стін Левицької фортеці, турецька армія була вщент розбита угорською армією під командуванням Іштвана Кохарі I[5]. До 1685 році відноситься остання турецька спроба опанувати Левицьким Градом.

Із 17 вересня по 31 жовтня 1709 р. Левицький Град утримували у своїх руках угорські та словацькі куруци, повсталі проти тиранії Габсбургів. А бувши змушені покинути замок, куруци підірвали його. Відтоді Левицький Град не відновлювався з руїн.

Після розпаду Австро-Угорщини Левиці відійшли до Чехословаччини[6], що було підтверджено Тріанонською угодою 1920 року. У 1938—1945 рр. Левиці — в складі Угорщини. Потім — у складі ЧСР, ЧССР, ЧСФР… З 1993 року Левиці — важливий промисловий центр Західної Словаччини.

Пам'ятки

Річки

Через місто протікають дві річки: Подлужанка (словац. Podlužánka) і Перець (словац. Perec). Причому, протікають вони перетинаючись і не змішуючись. У місці перетину Перець йде під землю, протікаючи під річищем Подлужанки.

Транспорт

У місті знаходяться залізничний та автобусний вокзали.

Місто-побратим

См. також

Бібліографія
  • Alt Ernest, Bába Eugen, Huljak Ladislav Dejiny levickej nemocnice (1885—1985). — Levice, 1985.
  • Bertényi I., Diószegi I., Horváth J., Kalmar J., Szabó P. Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. — Budapest, 2004.
  • Györffy György István király és műve. — Budapest, 1983.
  • Hóman B., Szekfű G. Magyar Történet. — Budapest, 1935.
  • Kristó Gyula Csák Máté. — Budapest, 1986.
  • Kučera Matúš Cesta dejinami: Stredoveké Slovensko. — Bratislava, 2002.
  • Pór Antal Trencsényi Csák Máté. — Budapest, 1888.
  • Szilágyi Sándor A magyar nemzet története. — Budapest.
  • Tinódi Sebestyén Szitnya, Léva, Csábrág, és Murán várának megvevése (1549).

Примітки
  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Levice", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q9002908/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
  2. https://www.scitanie.sk/obyvatelia/zakladne-vysledky/struktura-obyvatelstva-podla-narodnosti/OK/SK0232/OB
  3. Levice (Slovensko). ŠÚ SR: sodbtn.sk (словац.). // детальні статистичні дані
  4. Словаки іменували його «Паном Вага і Татр» (pán Váhu a Tatier).
  5. Коли Іштван Кохарі загинув у бою, — командування прийняв генерал Жан Луї де Суші (французький емігрант-гугенот), довершивший розгром турків.
  6. Спочатку, згідно з буквою і духом Піттсбурзького угоди, знову створена держава іменувалась Чехословаччиною.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.