Леді Бьорд Джонсон

Фото Леді Бьорд Тейлор приблизно в віці 3-х років

Клаудія Альта Тейлор народилася 22 грудня 1912 року в місті Карнак, округ Гаррісон, штат Техас[3].

Дівчинку назвали на честь брата її матері — Клода[4]. Коли Клаудія була немовлям, її няня сказала, що вона така ж «чистота, як сонечко» (англ. "purty as a ladybird")[5]. Псевдонім практично замінив їй ім'я на все життя.

Леді Бьорд мала двох старших братів — Томас Джефферсон-молодший (1901—1959) та Антоніо, також відомий як Тоні (1904—1986).

Леді Берд була сором'язливою і тихою дівчиною, яка провела більшу частину своєї молодості наодинці на свіжому повітрі. Вона все життя розвивала любов до вулиці, будучи дитиною, яка росте у високих соснах і затонах Східного Техасу, де спостерігала, як польові квіти цвітуть кожної весни[6].

Закінчивши середню школу в травні 1928 року, леді Бьорд вступила до Університету Алабами на літню сесію, де пройшла перший курс журналістики. Але, сумуючи за Техасом, вона залишилася вдома і не повернулася на осінній навчальний семестр в Алабамі[7]. Натомість вона та подруга з середньої школи поступили до Єпископального коледжу Святої Марії для жінок в Далласі[8].

Після закінчення коледжу в 1930 році вона вступила в Техаський університет, м. Остін. Леді Бьорд отримала ступінь бакалавра з історії мистецтв[9] з відзнакою у 1933 році та другий ступінь бакалавра журналістики «з хвалою» (cum laude) у 1934 році. Вона хотіла стати репортером, але також отримала сертифікат викладача[10].

В Остіні її познайомили з 26-річним Ліндоном Бейнсом Джонсоном, який працював на конгресмена Річарда Клеберга[10]. Ліндон зробив пропозицію одружитися на їх першому побаченні в готелі «Дріскілл»[11]. Леді Бьорд не хотіла так швидко одружуватися, але він був наполегливим і не хотів чекати. Через десять тижнів вона прийняла його пропозицію. Пара одружилася 17 листопада 1934 року в Єпископальній церкві Святого Марка в Сан-Антоніо, Техас.

С. Рейберн, колишній голова палати представників і політичний опікун Джонсона з його молодих років, сказав якось: «Найрозумнішим з усього того, що зробив Ліндон, було його одруження з цією жінкою»[12]

Подружжя Джонсонів мало двох дочок: Лінду (1944 року народження) та Люсі (1947 року народження)[13], які провели свої підліткові роки в Білому домі під ретельним наглядом засобів масової інформації. У леді Бьорд на момент її смерті було семеро онуків та десять правнуків[10].

У січні — лютому 1943 року, під час Другої світової війни, леді Бьорд Джонсон за гроші отримані у спадщину придбала радіостанцію Остіна[14]. У 1952 році вона вирішила розширитись, придбавши телевізійну станцію, незважаючи на заперечення чоловіка. Вона нагадала йому, що вона може робити зі своїм спадком так, як забажає[10]. Станція приносила доходи, які зробили Джонсонів мільйонерами[15]. Через багато років журналісти виявили, що Ліндон Джонсон використовував свій вплив у Сенаті, щоб впливати на Федеральну комісію зі зв'язку на надання ліцензії на монополію, в якій було ім'я Леді Бьорд[16][17][18].

Врешті-решт, початкові інвестиції леді Бьорд перетворилися на понад 150 мільйонів доларів для холдингової компанії LBJ[19]. Вона була першою дружиною президента, яка сама стала мільйонером до обрання її чоловіка на посаду[14].

Присяга Джонсона на борту номер один в день убивства Кеннеді

На Президентських виборах 1960 року Ліндон Джонсон був кандидатом у віце-президенти у Джона Кеннеді. На прохання Кеннеді Леді Бьорд взяла розширену роль під час кампанії, оскільки його дружина Жаклін була вагітна їх другою дитиною.

Як дружина віце-президента, Леді Бьорд часто була заміною Жаклін Кеннеді на офіційних заходах[20][21]. Цей досвід добре підготував її до наступних викликів її несподіваних років Першої леді.

22 листопада 1963 року Джонсони супроводжували Кеннеді в Далласі, коли його було вбито; вони були на дві машини позаду машини Президента. Ліндон склав присягу президента на борту номер один через дві години після загибелі Кеннеді, Леді Бьорд та Жаклін Кеннеді були поруч з ним[22].

У дні після вбивства Леді Бьорд працювала з Жаклін Кеннеді над переходом чоловіка до Білого дому. Маючи велику повагу до Жаклін та вважаючи її сильною після вбивства, Леді Бьорд з самого початку свого перебування на посаді першої леді вірила, що вона буде невигідною порівняно зі своєю попередницею[22].

Будучи першою леді, Леді Берд розпочала проект з благоустрою столиці[23]. Він мав на меті покращити умови у Вашингтоні, як для мешканців, так і для туристів, посадивши мільйони квітів, багато з них на земельній ділянці Національного парку уздовж проїжджих частин навколо столиці[19].

Вона стала першою дружиною президента, яка активно займалася законодавством. Вона сприяла просуванню «Закону про благоустрій автомобільних доріг», який неофіційно отримав назву «Білль Леді Бьорд»[10].

Леді Бьорд створила сучасну структуру кабінету Першої леді: вона першою в цій ролі мала прес-секретаря та власного керівника апарату та по зовнішнім зв'язкам з Конгресом[19]. Леді Бьорд першою на посаді Першої леді США почала наймати працівників у Білий Дім, які спеціально працюють над проектами Першої леді[15].

Під час виборів 1964 року Леді Бьорд вмовила свого чоловіка брати участь у виборах, тому що він вважав що цього робити не треба, так як Демократична партія не хоче бачити його своїм кандидатом. Вона переконала його, що він гідна кандидатура та його відмова дасть республіканцям можливість зайняти Білий дім[24].

Клаудія Джонсон стала першою, яка тримала Біблію, коли її чоловік приніс присягу президента 20 січня 1965 року — традиція, яка продовжується і зараз[25].

Незважаючи на постійні зради та грубощі, Клаудія Джонсон любила свого чоловіка. Джонсон теж полюбляв з'являтися з нею на публіці, називав її найцікавішою, розумною і справедливою жінкою. Водночас траплялося, що він привселюдно критикував дружину і розпоряджався нею, немов прислугою. Але вона терпляче зносила все, хоч якось зізналась: «Ліндон завжди хотів, щоб я мала кращий вигляд, більше вчилася, ефективніше працювала. Від людей він постійно чекав набагато більшого, ніж вони в змозі дати. Це було дуже захопливо, але і дуже виснажливо»[26].

Наприкінці першого терміну Джонсона Леді Бьорд хвилювалася, щоб її чоловік пішов з посади через стан його здоров'я[27]. Можливо проблеми зі здоров'ям було однією з причин відмови Джонсона від переобрання[28].

У 1970 році Леді Бьорд опублікувала «Щоденник Білого дому» (англ. A White House Diary), її інтимний, закулісний опис президентства її чоловіка, що починається з 22 листопада 1963 року до 20 січня 1969 року. Починаючи з вбивства президента Кеннеді, вона записувала важливі події свого часу.

Вона була під захистом секретної служби Сполучених Штатів протягом 44 років, довше, ніж будь-хто інший в історії[29].

Колишній президент Джонсон помер від серцевого нападу в 1973 році, через чотири роки після відставки[15]. Після його смерті Леді Бьорд подорожувала і більше часу проводила з дочками[30]. Вона залишалася на очах громадськості, шануючи свого чоловіка та інших президентів, беручи участь у різноманітних публічних заходах.

Леді Бьорд повернулася до Білого дому на святкуванні двадцять п'ятої річниці інавгурації її чоловіка 6 квітня 1990 року. Діючий президент Джордж Буш похвалив Леді Бьорд за підтримку свого чоловіка та працю над благоустроєм пейзажів[31].

Леді Берд Джонсон померла вдома 11 липня 2007 року від природних причин у віці 94 років[32].

• Публікації на C-SPAN