Леонтович Володимир Григорович
Леонтович Володимир Григорович (15 липня 1881 — 29 квітня 1968) — український інженер-будівельник, геодезист, архітектор-реставратор, професор Київського художнього інституту, Київського інженерно-будівельного інституту та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
| Леонтович Володимир Григорович | |
|---|---|
| Народився |
15 липня 1881 Гадяч, Полтавська область |
| Помер |
1968 Київ,  УРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Галузь | геодезія |
| Заклад |
Київський інженерно-будівельний інститут Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Звання | професор |
| Автограф |
.gif){kind=small} |
Біографія
Народився 15 липня 1881 року в місті Гадяч, тепер Полтавської області в родині колезького секретаря[1]. У 1901—1906 роках навчався на інженерному відділенні Київського політехнічного інституту. До 1909 року проводив експедиційні інженерні вишукування у Ізяславі, Острозі та Житомирі. У 1909—1914 на посаді головного архітектора Житомира займався відбудовою пам'ятників архітектури. У 1912—1917 роках як експерт проводив геодезичне обстеження та обмірювання інженерних споруд за дорученням Археологічної комісії. З 1910 року розпочав педагогічну та наукову діяльність у Київському політехнічному інституті. На початку 1930-х працював у Київському інституті цивільних інженерів (нині КНУБА) на посадах доцента, з 1940 року професора, у 1940—1941 роках завідувача кафедри інженерної геодезії. У 1935—1941 роках викладав геодезію у гірничому та художньому інститутах, залізничному технікумі, гідротехнічному училищі, Індустріальному інституті. У 1941—1942 роках перебував на посаді голови правління Будинку вчених, працював у 1943 році інженером Бюро вишукувань Міської управи, у 1943—1944 роках очолював геодезичний відділ Управління головного архітектора міста Києва. Водночас склав плани парків на схилах Дніпра — Аскольдової могили та Пушкінського. Працював у Київському університеті у 1944—1946 роках завідувачем кафедри геодезії та картографії. З 1946 року повернувся до Київського інженерно-будівельного інституту. Спорудив за проектом художника Василя Максимова храм-пам'ятник на козацьких могилах під Берестечком.
Помер 1968 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Наукові праці
Автор 8 посібників для студентів географічних та інженерно-будівельних спеціальностей. Основні праці:
- Літня геодезична практика: Посібник. — К., 1929
- (рос.) Уход за геодезическими инструментами. — М., 1935, 1938, 1953.
- (рос.) Техническое нивелирование. — М., 1938.
- (рос.) Нивелирование при инженерных работах. — М., 1959.
Література
- Географи Київського Університету: Довідник / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Гуцал В. О. та ін. — К., 2003.
- Палієнко Л. О. Завідувач кафедри геодезії та картографії, професор В. Г. Леонтович: геодезичні розвідки на Волині та Київщині // Велика Волинь. Науковий збірник. — Житомир, 2005.
- Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К., 2008.