Лепідоліт

Лепідоліт (рос. лепидолит; англ. lepidolite; нім. Lepidolith m) — мінерал класу силікатів, підкласу шаруватих силікатів (групи слюди), літіїста слюда шаруватої будови.

Лепідоліт
Абревіатура Lpd[1]
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Колір риси білий
 Лепідоліт у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула:

1. За Є. Лазаренком: KLi1,5Al1,5[(F, OH)2AlSi3O10].

2. За К.Фреєм: K(Li, Al)2(Si, Al)4O10(F, OH)2.

Містить (%): K2O — 4,18; Li2O — 3,59; Al2O3 — 33,61; F — 3,4; H2O — 4,24; SiO2 — 49,06. Вміст LiO2 коливається від 3,1 до 6,0 %.

Домішки: Fe (до 10 %), Mn (до 3,5 %), Mg (до 2 %), Rb (до 4,5 %), Cs (до 1,5 %).

Сингонія моноклінна.

Густина 2,8-2,9.

Твердість 2,5-4,0.

Колір білий, рожевий, фіолетовий.

Блиск перламутровий.

Утворює пластинчаті, лускаті, іноді щільні дрібнозернисті агрегати; ясні, різних відтінків. Руда літію.

Зустрічається в пегматитах, у ґрейзенах і високотемпературних гідротермальних жилах разом з польовим шпатом, кварцом, мусковітом, сподуменом, топазом, ельбаїтом, амблігонітом, цинвальдитом.

Родовища лепідоліту відомі в Казахстані, Забайкаллі, в Моравії, Рудних горах (Чехія), на острові Утьо (Швеція), в штаті Мен (США), Південної Родезії, Намібії.

Лепідоліт — важливе потенційне джерело літію, попутно — рубідію і цезію. Рідкісний. Використовується в оптичній, скляній і керамічній промисловості. Основні методи збагачення і переробки — флотація і гідрометалургія.

Від грецького «лепіс» — луска, пластинка і «літос» — камінь (M.N.Klaproth, 1792).

Різновиди

Розрізняють:

  • лепідоліт 1М (найпоширеніша політипна модифікація лепідоліту з одним пакетом в елементарній комірці);
  • лепідоліт 2М2 (політипна модифікація лепідоліту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно другого на 30°);
  • лепідоліт 2О (ромбічна рідкісна політипна модифікація лепідоліту, яка характеризується двошаровою елементарною коміркою);
  • лепідоліт 3Т (тригональна політипна модифікація лепідоліту, яка характеризується тришаровою елементарною коміркою);
  • лепідоліт рубідіїстий (різновид лепідоліту, який містить до 3 % Rb).

Див. також

Примітки
  1. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/mgm.2021.43

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лепідоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Лепідоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.