Леськове

Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.[1]

Село Леськове, Монастирищенського району Черкаської області відоме ще з 17 сторіччя. На початку 19 сторіччя його купив польський магнат Маріан Даховський. Чотири покоління творили в селі розкішний маєток, який не втратив цінності й у наші дні. Маріан Даховський збудував на березі річки Конелки двоповерховий будинок із флігелем для садівника. Наступне покоління — Олександр і Гонората — скупили землі навколишніх сіл і накопичили кошти для будівництва. Їхні сини Казимир і Карл збудували першу частину замку, посадили парк, обнесли садибу цегляним муром. В кінці 19 сторіччя Тадеуш Даховський, будучи єдиним спадкоємцем, переїхав у Леськове й збудував другу частину замку — круглі, чотирикутні й шестикутні вежі. На першому й третьому поверхах було по 8 великих залів для ігор, балів, прийому гостей. На 2-ому — 9 залів та ванна. Східний вхід був парадним. Перед ним стояли бетонні вази для квітів, а поруч — будиночок для прислуги. Сам пан Тадеуш був людиною поміркованою, вів тверезий спосіб життя і пропагував його серед селян. Для цього він збудував у селі безкоштовну чайну, де пригощали чаєм із цукерками та печивом. Тадеуш Даховський був спортсменом-жокеєм, виборював призові місця на змаганнях у Європі.

Під час революції та війни Тадеуш емігрував за кордон. Але замок, на відміну від численних поміщицьких маєтків у окрузі, не був зруйнований. Із поваги до господаря селяни вберегли його від знищення. До 1934 року замок був закритим, але незбаром його використовували як будинок відпочинку, а влітку — як табір. Після війни в ньому відкрили туберкульозний диспансер, котрий потім передали військовому відомству. В 1950-х рр. у ньому відкрили будинок відпочинку, а потім — санаторій для військових. При формуванні Уманської дивізії на базі санаторію розмістили госпіталь. З 1992 р. територія належить Маньківській військовій частині. У маєтку Даховських свого часу був ліфт для обслуги, парове опалення, водопровід. Розповідають, що в 20-х роках минулого століття, у часи петлюрівської Директорії, один з Даховських приїздив сюди з Варшави і мріяв перевезти до замку сім'ю.

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Сільський клуб
• 
  Фельдшерський пункт і пошта
• 
  Магазин
• 
  Річка Конела
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям

• Леськовський палац. Садиба складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг. Даховські захоплювалися конями, тому побудували в садибі і стайні.

За СРСР садиба, передана радянським військовим, автоматично набувала статусу режимного об'єкта, розташування якого не розголошувалося. Тому за СРСР садиба автоматично виключена з видання «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», тома 1-4, Киев, «Будівельник», 1986.

• Палац Даховських кінець 19 століття

Збудований у неоготичному стилі з червоної цегли власного виробництва (на цегляному заводі Даховських) Казимиром Даховським. Нагадує англійський середньовічний замок.

Палац було передано під піонер-табір, санаторій, згодом — військовий шпиталь, склад медикаментів тощо. Нині об'єкт у власності Міністерства Оборони України. Доступ лише з дозволу командира частини.

• Пейзажний парк садиби

Навколо замку розплановано пейзажний парк (за планом нагадує трапецію), що ширшим боком повернутий до ставка на річці Конелі. Водне дзеркало збагачене штучно утвореним острівцем.

• 
  Палац Даховських
• 
  Палац Даховських, стан на 2008 р.
• 
  Став на річці Конела

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Леськове // Замки та храми України
• Ірина Пустиннікова. Леськове: заборонена зона // Аптека Галицька
• Костянтин Падецький. Монастирищенський замок-привид військові ховають від очей журналістів // Прес-Центр, 27.09.2006^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Леськівський садибний парк // Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини
• Сергій Криниця. «Леськівське диво» або принади заборонених атракцій // Via est Vita. Дорогами України, 22.02.2010
• Сергій Криниця."Леськівське диво" або принади заборонених атракцій // Via est Vita, 2.02.2009
• Сергій Криниця. Леськове. Через два роки після «заборонених атракцій» // Via est Vita. Дорогами України, 26.05.2010
• Leskowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 156. (пол.)
• Погода в селі Леськове
• Сайт про замок Даховських^{[недоступне посилання з липня 2019]}