Леута Станіслав Вікентійович

Станіслав Вікентійович Леута (нар. 20 січня (2 лютого) 1903, Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія (зараз — Миколаївська область, Україна)[1], за іншими даними — Новий Двір, Віленська губернія, Російська імперія (зараз — Гродненська область, Білорусь)[2] — пом. 28 січня 1980, Москва, СРСР) — радянський футболіст, нападник, півзахисник, тренер. Заслужений тренер РСФСР (1965).

Станіслав Леута
Особисті дані
Повне ім'я Станіслав Вікентійович
Леута
Народження 20 січня (2 лютого) 1903(1903-02-02)
  Миколаїв,
Російська імперія
Смерть 28 січня 1980(1980-01-28) (76 років)
  Москва,
СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 176 см
Вага 70 кг
Громадянство  СРСР
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1917—1920 «Спортінг» (М) ?(?)
1921 РДО «Сокіл» (М) ?(?)
1922—1932 «Промкомерція» ?(?)
1932—1933 «Дукат» (М) ?(?)
1934—1941 «Спартак» (М) 33(3)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1931—1935  СРСР 7 (1)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1939
1958
1959
1961
1965
1967		 «Спартак» (Мінськ)
«Зірка» (К)
«Спартак» (У)
«Спартак» (Н)
«Спартак» (С)
«Спартак» (С)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Батьки Леута — з села Новий Двір Віленської губернії. Його дитинство і юнацькі роки пройшло в Херсонській губернії України, де в Громадянську війну він воював у складі Червоної армії. У футбол почав грати у 1917 році в миколаївському «Спортингу». У 1921 році Леута переїхав до Москви, де грав за команду «Червона Пресня», яка згодом стала «Спартаком», з перервами, до 1941 року. У 1932—1933 роках грав у «Дукаті», паралельно в 1928—1932 роках виступав за збірну РРФСР у чемпіонаті СРСР та в 1928—1935 за збірну Москви в чемпіонатах РРФСР.

Відрізнявся універсалізмом в грі, був гравцем широкого діапазону дій з дуже сильним ударом[3].У 1942 році разом з братами Старостіними та ін.був репресований і засудженний на 8 р.+ 5 позбавлення прав, реабілітований 1955.

Кар'єра в збірній

20 серпня 1931 року дебютував у збірній СРСР у переможному (3:2) товариському матчі проти Туреччини. У 1931—1935 роках провів 7 неофіційних матчів у складі збірної СРСР, забив один м'яч.

Кар'єра тренера

У квітні-травні 1939 року — головний тренер мінського «Спартака». У 1942 році був звинувачений в антирадянській агітації, відбував термін в Востураллазі, Тавда, Свердловська область, потім — на спецпоселенні в Норильську[4], звідки вийшов у 1950-их роках.

Згодом був тренером ДЮСШ «Спартак» Москва (1956—1958), головним тренером «Зірки» (Кіровоград)[5], «Спартака» Ульяновськ (1959), «Спартака» Нальчик (1961), «Спартака» Саранськ (1965, 1967), тренером «Уралана» (1966).

У 1960—1970 роках працював у Федерації футболу РРФСР.

Помер 28 січня 1980 року в Москві. Похований на 27-ій дільниці Ваганьковського кладовища[1].

Досягнення
  • Чемпіонат Москви
    • Чемпіон (3): 1927 (весна), 1927 (осінь), 1934 (весна)
  • Чемпіонат РРФСР
    • Чемпіон (2): 1928, 1931
    • Бронзовий призер (1): 1932
  • Чемпіон СРСР серед збірних міст і республік; переможець Всесоюзної Спартакіади (4): 1928, 1931, 1932, 1935
  • У списку кращих футболістів СРСР (2): № 2 (1928), № 3 (1930).

Сім'я
  • Дружина — Анастасія Василівна (1902—1996)
    • Дочка — Римма

Примітки
  1. Спортивний некрополь. Архів оригіналу за 5 серпня 2010. Процитовано 3 травня 2017.
  2. «Фізкультурник Білорусі», 01.02.1992
  3. Леута Станіслав Вікентійович. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2017.
  4. Леута Станіслав Вікентійович. Архів оригіналу за 5 серпня 2007. Процитовано 3 травня 2017.
  5. Історія ФК «Зірка» (Кіровоград). Офіційний сайт клубу

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.