Лиски

Назва села «Лиски» пішла від Лисої гори, яка височить на краю села. Віддавна на цій горі чомусь не ростуть дерева. Ходили легенди, що ця гора «нечиста», бо як відомо нам ще з казок, на Лису гору збирається на шабаш вся нечиста сила.

У письмових джерелах Лиски вперше згадуються в 1666 році в «Малоросійських переписних книгах», за якими в селі налічувалося 32 міщанських (тобто селянських) дворів. Перепису козаків тоді не було, тому згадуються в книзі лише селяни. До 1757 року Лиски входили до полкової, а пізніше Переволочнянської сотні прилуцького полку. По ревізійних книгах 1729 року в лисках налічувалося 37 дворів козаків.

У 1700 році в Лисках побудована дерев'яна Вознесенська церква, у якій до 1930 року зберігався напрестольний хрест з дарчим написам гетьмана Конашевича-Сагайдачного. При церкві була бібліотека, 2 земські школи, церковно-приходське піклування, будинок для квартири псаломщика. До приходу входили, крім села Лиски, село Рибці, хутори Янинин[2][3] і Міняйлівка[4][5][6].

Найдавніше знаходження на мапах 1812 рік[7]

Село Лиски було вільним козачим селом. І тільки після 1861 року в село прибуло 3 поселенці з кріпосних селян і один міщанин — крамар. Поміщицьких економій у селі не було, але в межах село були землі поміщика Троцини, котрий мав маєток в селі Охіньки. За переказами старожилів, саме на ці землі поміщик висилив своїх кріпаків за те, що були непокірними бунтівниками. Тут налічувалося 6 господарств, які після скасування кріпосного права так і залишилися жити на хуторі, і лише в 1935 році, були переселені в Лиски. Нині там вже немає й сліду від будівель, тільки лишилась назва — Хуторище.

У 1862 році у селі володарському та казеному Лиски була церква та 102 дворів де жило 700 осіб[6]

У 1911 році у селі Лиски була Вознесенська[8][9] церква, земська школа та жило 1413 особи[10]

У 1862 році в с. Лиски засноване сільське початкове народне училище. У 1910 училище розширили на один клас. До 1941 року в с. Лиски була семилітня школа, що розміщалась в двох приміщеннях В с. Лиски при товаристві ПРОСВІТА в 1920 році були музиканти, актори-аматори, співці, декламатори, лектори. Всього 36 чоловік. Грали на скрипках, басах та бандурі. Отже, як бачимо з історичних документів, у Лисках жили люди освічені, талановиті.

Сьогодні село Лиски входить до складу Краслянської с/ради. Насьогодні село газифіковане, має водогін, бетонну дорогу. Працює в селі ФАП і магазин. У Лисках, в 1922 році, народилася українська письменниця — Марія Лісовська. Батьки Марії працювали учителями в сільській школі, тому змалечку прищепили їй любов до літератури.

До церкви села був приписаний х. Янинин[3] ( Янино[2]) котрий зник з мап після 1945 року

Родом з Лисок також і краєзнавець Савон Олексій Антонович. У 2011 році побачила світ його збірка краєзнавчих нарисів під назвою «Книга нашої пам'яті», у якій зібрані матеріали про історію Прилуччини та відомих особистостей, які жили, або так чи інакше мали відношення до краю. Також у книзі пропонується детальне дослідження родового дерева Савонів, починаючи з 1649 року

• Лиски (місто)
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Погода в селі Лиски