Лозинський Йосип Іванович

Йосип (Йосиф[1]) Іванович Лозинський (20 грудня 1807 — 11 липня 1889[2]) — український греко-католицький священник, етнограф, мовознавець, публіцист. Діяч українського національного відродження в Австрії. Народився у галицькому селі Гурко. Випускник Львівської духовної семінарії (1830, Львівського університету). Прийнявши таїнство священства (1831), працював парафіяльним священником на Галичині, зокрема у Яворові (з 1848). Депутат Яворівської повітової ради. Автор українського «Буквара» (1838) та «Граматики руської мови» (1845). Один із авторів української латиники (1834), яка спричинила так звану азбучну війну. Опонент Маркіяна Шашкевича. Помер у Яворові, Австро-Угорщина.

Лозинський Йосип Іванович
Народився 20 грудня 1807(1807-12-20)
с. Гірко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща)
Помер 11 липня 1889(1889-07-11) (81 рік)
Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Громадянство  Австрія→
 Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність етнограф, мовознавець, публіцист.
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада посол до Галицького сейму
Автор абецадла

Біографія
Будинок у Яворові, де жив і працював Йосип Лозинський
Праця «Ruskoje wesile» о. Й. Лозинського, в якій він першим використав абетку, що згодом отримала назву «абецадло»

Є різні версії місця його народження. Згідно з однією із них — в селі Гурку (Вірко) біля Перемишля (тепер Польща), а згідно з іншою — в селі Вірко (нині село Ничко Жешувського воєводства Польщі) в сім'ї священника (пароха Вірки[1]).

У 1830 закінчив богословський факультет Львівського університету (або Львівську духовну семінарію 1830 року, висвячений 1831-го[1]), після чого був священником у селах Ліски (або міста Лісько, Радохинці (нині село Мостиського району Львівської області), Медиці (з 1836) та в Яворові (з 1848 року, довгі роки — парох міста, депутат Яворівської повітової ради[1]).

Автор статей на етнографічну, історичну, політичну, філологічну тематики, популярних публікацій у календарях. Автор меморіялу «Руського клубу», врученого цісареви Францу Йозефу І після закінчення 1-ї каденції Галицького сейму.[1] З 1834 року пропагував впровадження в українську писемність Галичини латинського алфавіту замість кириличного, для цього видав латинкою в 1835 році збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Це викликало незадоволення москвофілів і спричинило «Азбучну війну» в Галичині.

Одним із перших у Галичині порушив питання про використання народної мови в письменстві, написав рукописний «Буквар» (1838) та польською мовою «Граматику руської мови» (1845).

У 1848: крилошанин Перемиської капітули, заступник голови Перемиської руської ради, учасник Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. У 1850-х роках боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 60-х роках перейшов на москвофільські позиції, очолював Яворівську філію общества ім Качковського.[1]

Посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Яворів — Краковець (IV курія; спочатку в окрузі було обрано отця Григорія Гинилевича, який прийняв мандат в окрузі Перемишль — Нижанковичі).[3]

Праці
  • Łozynśkyj, Josyp. O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego [Про впровадження польського абецадла до українського письменства] // Rozmaitości, Lwow, 1834, № 29.
  • Lozinskiy, J. Ruskoje wesile. Peremyszł, 1835 (переклад: Лозинський Й. І. Українське весілля. Київ, 1992).

Примітки
  1. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 155.
  2. Дату смерті наведено за польським джерелом. У джерелі «Українська мова. Енциклопедія» вказано дату 30 липня.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 103—104.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.