Медика

У 1460 році селяни з Медики скаржились на перемиського старосту[2] Якуба Конецпольського,[3] який обтяжував їх новими роботами зверх прийнятої тоді одноденної панщини на тиждень.

В першій половині ХІХ ст. Медика була "Tusculum"ом для галицьких вчених, митців.

Дідич містечка граф Ґвальберт Павліковський (†1852) у першій половині ХІХ ст. зібрав значну колекцію, зокрема, бібліотеку. Її 1849 року перевзли на постійно до Львова (помістили в кляшторі домініканців) після того, як двір дідичів зайняли російські окупанти, що йшли до Угорщини. З кляштору збірку перемістили до спеціально збудованого павільйону на вулиці 3-го Мая. Збірка стала однією з важливих частин зборів закладу Оссолінських у Львові після її передачі 1922 року внуком Яном Ґвальбертом Павліковським.[4]

Містечко було полем боїв Української Галицької Армії і Війська Польського 1918 року.

На 01.01.1939 в селі (разом з Халупками Мединецькими) проживало 3320 мешканців, з них 1760 українців-грекокатоликів, 300 українців-римокатоликів, 900 поляків, 200 польських колоністів міжвоєнного періоду, 160 євреїв[5]. 1939 року поселення включене до складу УРСР, увійшло до новоутвореної Дрогобицької області. Містечко було районним центром Медицького (Медиківського) району. Район 1948 року було ліквідовано, 9 сільських рад залишилися у складі України (увійшли до Мостиського району), а села Медика, Селиська та Яксманичі приєднано до Польщі.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Парафіяльна церква Преображення Господнього, збудована з дерева, очевидно на місці більш давньої, у 1800 році, була реконструйована в 1923 р. Покровителями храму в 1809—1939 роках були Павликівські. Після виселення українського населення церква була зруйнована.[6]

Будівля мала дво-дільну структуру плану. Коло порталу західного входу, був невеликий ґанок. Покрита споруда була двосхилим дахом, завершеним невеликим, кулястим куполом. До складу церковного комплексу також входила дерев'яна дзвіниця, дерев'яні ворота і дерев'яна огорожа, покрита дахом з горизонтально розташованих дощок. Залишилось зображення церкви на рисунку 1836 року, ще до її реконструкції 1923 р.[6]

Споруда зведена у 1604 році із розташування вівтаря на південь. У 1850 році був розбудований та прикрашений зсередини. У 1880 році вежа була відділена від загального об'єму будівлі та перенесена на кілька метрів далі де виконує функцію дзвіниці. Покритий бляхою, з якої також виконана невелика сигнатура. Після побудови нового костелу перестав використовуватись.[7]

Старий дерев'яний костел Св. Петра і Павла (1607)

З Перемишля до Медики курсують:

• Приміський поїзд Ряшів-Перемишль-Медика Курсує тричі на добу. Проїзд 1,90 зл.
• Міський автобус № 9 по графіку, перший рейс о 4.06, останній о 21.25. Проїзд 2 зл.
• маршрутка від автовокзалу по наповненню з 7.30 до 17.30 в робочі дні. Проїзд 3 зл.

• костел Св. Петра і Павла (1607)
• синагога

• Куліш Віктор Васильович — український учений-фізик; доктор фізико-математичних наук, професор.
• отець Лозинський Йосиф — парох містечка з 1836 року.[8]
• Тадеуш Павліковський — польський режисер і театральний діяч.
• Ян Павліковський — польський природоохоронець, уродженець містечка
• Ягайло — король, перебував тут.[9]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

• Каливошка Іван — поручник УГА

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Медика

• Українська Галицька Армія — У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях, том III — Вінніпеґ, 1966. — С. 217.
• Medyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 236. (пол.) — S. 236—240. (пол.)

• Медика.