Краковець

У селищі зростає ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Віковий дуб».

Урбаноніми

В Краковці нараховується 18 вулиць, у тому числі 1 площа[3].

Вулиці, площі:

Поселення вважається заснованим 1320 р., хоча перша документальна згадка про нього датується 1423 роком, а 1425 року містечку було надане магдебурзьке право[4].

Того ж року було засновано парафію та споруджено дерев'яний костел у Краківці. У XVI-першій половині XVII століття парафія належала кальвіністам, у костелі діяв, так званий кальвінський збір, що був заснований у XVІ столітті за сприяння самбірського войського Станіслава Фредра. Припускають, що він був закритий за ініціативою перемиського єпископа РКЦ Мацея Пстроконського[5] 1604 року, а будівлю повернули католицькій громаді міста.

У 1590 році за сприяння власника містечка князя Олександра Острозького було споруджено замок, який до наших днів не зберігся.[6] Про нього згадував у своїх спогадах німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Після першого поділу Польщі 1772 року містечко відійшло до Австрії, а від 1867 року — у складі Австро-Угорщини. Краковець побіжно охарактеризував австрійський географ Бальтазар Гакет у своїй праці «Новіші фізично-політичні подорожі Гакета у 1788—1795 роках через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати», у частині, присвяченій маршрутові 1794—1795 років зі Львова через Карпати та інші міста до Нового Сонча.

По смерті Острозького Краковець стає власністю Белзецьких, пізніше надовго стають власністю Цетнерів, потім були Потоцькі, які у 1845 році продали краковецький маєток без меблів, ікон, картин, порцеляни, колекцій бронзи, книг, монет, табакерок, опудал птахів князю Адаму Любомирському. Про цей прикрий випадок згадував Еварист Анджей Куропатницький у своїй праці «Географія або детальний опис королівств Галіції та Лодомерії»[7], потім граф Казимир Любенський. Останньою власницею Краківця та фільварків була дочка Казимира Вікторія Моравська (померла у 1942 році).[6]

Після анексії Польщею західноукраїнських земель Краковець втратив статус міста, але 27 березня 1934 року знову його отримав.[8]

Станом, на 1 січня 1939 року у місті мешкало 1840 осіб (640 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів, 350 поляків та 770 юдеїв)[9].

• Час фундації та будівництва дерев'яного костелу в місті невідомий, але відома дата його концекрації — 29 травня 1744 року.[4].
• Костел святого апостола Якова — діючий римо-католицький храм, споруджений у 1785—1787 роках коштом дідича Ігнатія Цетнера у стилі неокласицизму на заміну старому дерев'яному костелу 1744 року побудови. У 1846 році проведена реконструкція святині, по якій храм мав вже 7 вівтарів, а 1854 року — освячений. Через спустошливі пожежі упродовж XVII—XVIII століть костел неодноразово відбудовувався, переважно — коштом Цетнерів.[4] На початку ХХ століття вхід прикрашав великий портик на чотирьох колонах. У вересні 1939 року святиня зазнала пожежі, під час якої повністю вигорів інтер'єр костелу. 1946 року храм був закритий радянською владою, а саме приміщення у 1958 році кардинально перебудували (високу наву святині розділили на три поверхи) під виробничі потреби та згодом відкрили завод «Ритм» — структурний підрозділ Львівського заводу телеграфної апаратури, що спеціалізувався на виробництві плат друкованого монтажу для потреб систем зв'язку військового призначення.[6] У 2000 році костел передано в користування римо-католицькій громаді Краковця, яка почала його відновлення.[12] 15 листопада 2000 року архієпископ-митрополит Львівський Мар'ян Яворський освятив тимчасову каплицю у поверненому костелі.[4].

• Данилюк Ю. Краковець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 290. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Мамчур О. Краковець // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 178. — ISBN 978-966-02-7305-4.
• Краковець // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / В. Ю. Маланчук (голова редколегії), М. Я. Гнидюк, Б. К. Дудикевич, М. К. Івасюта, I. П. Крип'якевич, В. П. Огоновський, М. М. Олексюк, П. I. Пастер (відповідальний секретар редколегії), А. Г. Сісецький, М. Ю. Смішко,  П. П. Челак, В. П. Чугайов. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 927.
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — t. 5. — S. 312—322. (пол.)
• Ewaryst Andrzej Kuropatnicki (hrabia) Geografia albo dokładne opisanie królestw Galicyi i Lodomeryi. — Lwow: Nakładem W. Manieckiego, 1858. — 100 s. (пол.)
• Krakowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 605. (пол.) (пол.)
• Hacquet B. Hacquet's neueste phisikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788—1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpathen. — Nürnberg: Raspe, 1791. — 291 s. (нім.)

• Краковецька селищна рада
• Яворівська міська громада Яворівський район, Львівська область