Локкумський монастир

Ло́ккумський монасти́р (нім. Kloster Loccum) — у 1163—1585 роках католицький цистеріанський монастир (абатство) в Німеччині. Розташовувався у містечку Ребург-Локкум, Нижня Саксонія, поблизу озера Штайнгуде. Заснований 1163 року монахами-цистеріанцями під проводом абата Еккегарда з Волькенродського монастиря, за підтримки галлермундського графа Вільбранда, в дикій цілинній місцевості. Завдяки старанням братії перетворений на великий релігійний, просвітницько-культурний і економічний центр краю. Перебував під прямою опікою римських пап та імператорів Священної Римської імперії. Мав статус імперського (територіально незалежного) абатства (1186). Після Реформації абат і монахи перейшли в лютеранство, перетворивши монастир на самоврядну громаду, осередок протестантизму (1585; голови братії продовжували носити титул «абатів»). Став самоврядною інституцією Ганноверської лютеранської церкви. Володів величезними маєтками, що після аграрних реформ ХІХ століття були розподілені між Брауншвейг-Люнебургом та Гановером. З 1891 року доповнений лютеранською семінарією та гімназією. Функціонує як лютеранська громада. Номінальними членами Локкумської братії є лютеранський єпископ Ганновера та директор семінарії. На території колишнього монастиря збереглися будівлі романського періоду: монастирська церква св. Марії та Юрія (1230 – 1280), клуатр, гуртожиток, келії, бібліотека тощо.

Локкумський монастир

52°27′06″ пн. ш. 9°09′02″ сх. д.
Країна Німеччина
Розташування Ребург-Локкум[1]
Тип церква і монастир
Стиль романський
Дата заснування 12 століття
Локкумський монастир
Локкумський монастир (Німеччина)
 Медіафайли у Вікісховищі

Монастирська церква
  • Зовнішній вигляд
  • Інтер'єр
  • Клуатр
  • Головний вівтар
  • Бічний вівтар
  • Епітафія
  • Купіль

Абати

Видатні монахи

Випускники гімназії

Джерела
  • Christoph Erich Weidemann: Geschichte des Klosters Loccum. Mit Urkunden und einer Kupfertafel. Nach Weidemann’s Manuscripte bearbeitet, fortgesetzt und herausgegeben von Friedrich Burchard Köster. Baier, Göttingen 1822. (Digitalisat aus Wien und Digitalisat aus Harvard von Google Bücher)
  • Wilhelm von Hodenberg (Hrsg.): Archiv des Stifts Loccum (= Calenberger Urkundenbuch; 3. Abtheilung). Jänecke, Hannover 1858. (Digitalisat)
  • Heinrich Ludolf Ahrens: Zur ältesten Geschichte des Klosters Loccum. In: Zeitschrift des Historischen Vereins für Niedersachsen. 38 (1872), S. 1–47. (Teil 1), 40 (1874/1875), S. 372–423. (Teil 2), 41 (1876), S. 47–156. (Teil 3). (Digitalisate der SLUB Dresden)
  • Frithjoff Bestmann: Loccum. // Philipp Meyer (Hrsg.): Die Pastoren der Landeskirchen Hannovers und Schaumburg-Lippes. Band 2: Kaarßen bis Zeven. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1941, S. 84–87.
  • Wilhelm Steinmann: Der Besitz des Klosters Loccum bis zur Mitte des 15. Jahrhunderts. Eine Studie zur Wirtschaftsgeschichte der Zisterzienser. Diss. phil. masch. Göttingen 1951.
  • Nicolaus Heutger: Das Kloster Loccum im Rahmen der zisterziensischen Ordensgeschichte. Zum 100. Geburtstag von Johannes XI. Lilje, Abt zu Loccum, und zur Expo 2000. Theodor Oppermann Verlag, Hannover 1999, ISBN 3-87604-030-2.
  • Arbeitskreis Wasserwirtschaft der Zisterzienser: Die Wasserbaukunst im Kloster Loccum. Lukas Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-936872-81-3.
  • Horst Hirschler, Ludolf Ulrich (Hrsg.): Kloster Loccum. Lutherisches Verlagshaus, Hannover 2012, ISBN 978-3-7859-1086-3, Inhaltsverzeichnis.
  • Simon Sosnitza/Ludolf Ulrich (Hg.): Neue Forschungen zum Zisterzienserkloster Loccum. Kiel, Solivagus-Verlag 2015, ISBN 978-3-943025-21-7, Inhaltsverzeichnis.
  • Eberhard Doll: "Burchard Stöter aus Neustadt am Rübenberge, Abt zu Loccum (um 1465-1528)", in: Zeitschr. f. Niederdeutsche Familienkunde, 84. Jhg., H. 2/2009, S. 67-71. ISSN 0945-7461.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Локкумський монастир

  1. http://www.kloster-loccum.de/
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.