Лондонська угода (1915)

Лондонська угода 1915 (англ. Treaty of London (London Pact), італ. Patto di Londra) — таємний міжнародний договір, який підписали Антанта й Італія в Лондоні 26 квітня 1915 року. Згідно з ним Італія вступала у Першу світову війну на боці Антанти проти Австро-Угорщини та Німеччини.

За Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Австро-Угорщини та Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські області з італійським населенням, під протекторат Італії підпадала Албанія[1]: її північна частина мала би відійти Чорногорії й Сербії, південна частина - Греції, а посередині буде створена невелика нейтральна держава під італійським протекторатом. Таким чином італійський уряд намагався зробити Албанію якомога слабшою, щоб недопустити створення міцного албанської держави, чий флот міг би конкурувати з італйіським в Адріатиці.

Міністр закордонних справ Італії Сідней Соніно прагнув установити контроль над Адріатикою, тому цей договір обіцяв Італії всю Венецію-Джулію, але без порту Ф'юме (тепер Рієка), а також велику частину провінції Далмація до мису Планка, включаючи головні острови, але без Спліта.[2]

Див. також

Примітки
  1. Конспект лекцій «Всесвітня історія ХХ століття». Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 27 жовтня 2011.
  2. Італія у міжнародних відносинах Версальсько-Вашингтонської системи (Український історичний портал)[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.