Лосє

Розташування

Лежить в Низьких Бескидах.

Історія

Село згадується негайно після анексії Галичини — в 1359 р., коли король Казимир III Великий віддав землі на берегах Ждині своєму лицарю Павлу Гладишу.

У грамоті 1588 р. дідич Забелча, Вєльполя і Лабової Іоан Браницький згадує пароха села Лосє, що свідчить про існування церкви і парохії на той час.

В 1600 році Лосє відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшло від князів Острозьких до князів Любомирських.

У 1914 р. за москвофільство 33 жителі села заарештовано і вислано до Талергофу.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки[2], встановили свою владу шляхом роззброєння жандармських постерунків. У міжвоєнний період рівень життя різко знизився.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 340 жителів села усі 340 — українці.[3] До 1945 р. в селі була церква греко-католицької парафії Нова Весь Мушинського деканату; метричні книги велися з 1784 року[4].

Після приходу Червоної армії щонайменше 38 жителів села були мобілізовані, 5 з них загинули. Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а 63 родини корінного українського населення примусово-добровільно вивезено в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянського і польського війська. З тих, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла 8 осіб були ув'язнені в концтаборі Явожно, 271 особа (59 родин) депортовані на Повернені Землі[5], залишилось лише 12 українців, а натомість заселено поляків.

У 1956 р. до села вдалось повернутись 8 родинам з Повернених Земель, а наступного року з СРСР повернулося 4 чоловіки. Того ж року в церкві почав служити православний священик, а греко-католицькому польська влада заборонила перебувати в селі.

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 108 30 70 8
Жінки 116 37 66 13
Разом 224 67 136 21

Пам'ятки
  • В селі збереглася давня дерев'яна церква святого Архангела Михаїла збудована 1826 року зі збереженим внутрішнім оздобленням (іконостас, вівтарі, процесійний хрест, хоругва).
  • Територія довкола церкви огороджена низьким кам'яним парканом.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лосє

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Лемківська республіка Флоринки / Світова Академія Карпато-Русинської Культури. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 101-102
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.