Лоцкине (селище)

Лоцкине селище в Україні, у Баштанському районі Миколаївської області. Населення становить 1629 осіб. Орган місцевого самоврядування Лоцкинська сільська рада. Сільраді підпорядкований населений пункт Перемога.

селище Лоцкине
адміністративно-територіальна одиниця
Країна  Україна
Область Миколаївська область
Район Баштанський район
Код КОАТУУ: 4820683001
Основні дані
Засноване 1924
Населення 1629
Площа 0,744 км²
Густота населення 2189,52 осіб/км²
Поштовий індекс 56180
Телефонний код +380 5158
Географічні дані
Географічні координати 47°12′10″ пн. ш. 32°23′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
68 м
Найближча залізнична станція Лоцкине
Місцева влада
Рада Лоцкинська сільська рада
Адреса ради 56180, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с-ще Лоцкине, вул.Поштова,1
Карта
Лоцкине
Лоцкине

Історія

Населений пункт заснований у 1872 році. У січні 1918 року встановлено владу СРСР.

Під час німецько-радянської війни 218 жителів селища брали участь у боротьбі проти нацистських загарбників, з них 70 віддали життя, 34 людини за мужність та героїзм удостоєні державних нагород.[1]

У 1943 році в селищі Лоцкине було створено антифашистську підпільну групу, до складу якої входило 13 чоловік. Очолював підпільників П. К. Царюк.

Населення

Відповідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1912 осіб, з яких 801 чоловік та 1111 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1621 осіб[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

МоваВідсоток
українська 89,75 %
російська 8,72 %
молдовська 0,92 %
вірменська 0,18 %
білоруська 0,06 %
угорська 0,06 %
інші 0,31 %

Видатна особа

  • Бідащук Сергій Іванович (18 лютого 1969 — 28 січня 1988) — радянський військовик, учасник афганської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно)[5]. Народився у робітничій сім'ї. Закінчивши 8 класів, вступив до Миколаївського профтехучилища при Чорноморському суднобудівному заводі. Там же працював судновим слюсарем. Призваний до армії навесні 1987 року, півроку відслужив у навчальному підрозділі Туркестанського військового округу, потім написав рапорт з проханням направити його до Афганістану. Загинув у бою, похований у селищі. На його честь названо вулицю, у школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, створено пам'ятний куточок.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.