Луганський монетний двір

Після проголошення 24 серпня 1991 року «Акту проголошення незалежності України» особливої уваги потребували питання забезпечення економічного суверенітету України, створення власної української, незалежної від Москви, грошово-кредитної і банківської системи, організації центрального банку України, фінансової системи та ін.

«Порошкова» гривня Кіровського заводу порошкової металургії

Різні підприємства привозили до Києва монетоподібні вироби і медалі для представлення своїх можливостей. Найвідомішим з таких виробів є «Порошкова» гривня, схожа за дизайном на радянський рубль і 1992 роком на реверсі, виготовлена з металопорошку на Заводі порошкової металургії в м. Кіровське (Луганська обл.)[1]. Жителі Луганської області згадують, що ці монети потрапили в обіг у великій кількості, але ні року випуску в обіг, ні про причини застосування в обігу нестандартної монети нічого невідомо, проте «порошкові» гривні швидко розійшлись по колекціях нумізматів з усієї України. (Пояснення. Дизайн порошкової гривні не був затверджений НБУ, як у якості монетного двору не був затверджений i завод порошкової металургiї у м.Кiровськ., тому порошкова гривня є не монетою, а монетоподібним жетоном, без права участі у грошовому обiгу).

Іншим «пробним витвором» був монетоподібний жетон із числом 50 з обох боків в рослинному обрамленні і зіркою над числом. Ці «монети» пізніше були знищені і нині відомі близько двадцяти штук. (Пояснення. Цей монетоподібний жетон карбувався в Iнструментальному виробництвi Луганського верстатобудівного заводу пiд час вiдбiркового конкурсу мiж виробничими підприємствами за право розміщення у себе монетного двору України).

З усіх учасників конкурсу були відібрані Сумське ВО «Електрон» і Луганський ЛСЗ.

Найбільш придатним для карбування монет, в першу чергу, через наявність воєнізованої охорони підприємства, обладнання для виготовлення карбувальних верстатів, схожість процесу випуску патронів і монет, та близькістю до заводiв-виробникiв металу для монет виявився Луганський верстатобудівний завод (ЛВЗ), на обраннi котрого зупинився співробітник Львівського відділу Інституту економіки АН України, депутат ВРУ М. А. Швайка, який і організовував запровадження української валюти як голова Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством Верховної Ради України[6].

Комісія 1 жовтня 1991 року відправила листа генеральному директору Луганського виробничого об'єднання «Верстатобудівний завод» Є. І. Новохатку, в якому говориться:

Просимо доручити своїм спеціалістам терміново опрацювати питання, пов’язані з випуском металічних монет. Пропозиції щодо розміщення зазначеного виробництва необхідно надіслати до 15 жовтня ц. р. Звертаємо Вашу увагу на особливу вагу цього питання.

Цей лист історики, нумізмати, працівники музею історії і культури м. Луганська і історик першого в Україні монетного двору і верстатобудівного заводу А. С. Люлько вважають початком зародження карбування монет в Україні[1].

Після цього почалась реконструкція заводу. Перспективу випуску патронів (наскільки це було можливо із частково розпроданим устаткуванням) ніхто не відміняв, тому завод не був повністю перетворений у монетний двір. Під випуск монет відвели новий цех, який збудували по вул. Поштовій після знесення кількох житлових будинків. Було облаштовано термічну ділянку, ділянку гальванопластики, у старому приміщенні розширили ділянку електроіскрової обробки. На вул. Поштовiй дiйсно знесли кілька житлових будинків для будівництва корпусу Монетного двору України, але його будiвництво так i залишилось тiльки на паперах. Пiд карбування національної монети відвели старий цех №3 ЛВЗ з випуску набоiв, поряд з якими перший час i карбувались монети. Заготівельне виробництво з виготовлення заготовок монет розмiстили у реконструйованому модулi "Варшава", розміщеному на залізничній станції "Мiлове", у 30 км вiд ЛВЗ. Для покриття кольоровими емалями виготовлених на ЛВЗ медалiв i нагрудних знакiв вiдвели цех у якому до цього виготовлювали вузли i деталi ракет та пiдводних човнiв). Центром монетного виробництва стала ділянка з виготовлення карбувальних інструментів під керівництвом Н. І. Лiцоєва. Для виробництва вирубного та карбувального інструменту сюди перевели слюсарів з лекальної ділянки, а для випуску штемпелів-граверів Н. Н. Мітіну (яка раніше розробила проект жетонів для Київського метро), І. Я. Гродзовського, та художницю Г.Л. Коваленко.

Випуск монет запланували на кінець травня 1992 року.

Питання щодо назви грошової одиниці — гривні було вирішено легко і однозначно, тому до початку 1992 року вже було і затверджено проект банкнот, і замовлено їх випуск в Канаді[1]. А от про те, як назвати роздрібну монету, суперечки у Верховній Раді йшли всю другу половину 1991 року и до весни 1992 року. Одні пропонували різні варіанти-кальки російської назви монет: копи, списики; інші пропонували західні назви: центи, гроши тощо. Були історичні варіанти: резани, шаги. Міністерство фінансів пропонувало болгарську назву — стотинки[1]. Взимку 1992 року домовились назвати роздрібну монету — шаг, подібно тому, як називалась роздрібна грошова одиниця УНР. Другою причиною затримки випуску монет було питання про герб України; володимирів тризуб тоді ще не був затверджений.

Пробна монета травня 1992 року. Неофіційна назва: шаг

Художники за цей період розробили декілька варіантів монет під назвами «гроши» або «копи», на деяких з них розмістили зображення козака з мушкетом і круговий напис «Республіка Україна».

У листопаді 1991-травні 1992 років Луганський монетний двір, без вказівки НБУ, почав випуск пробних монет[1]. Спершу це були монети з числами 1 і 50 без назви і без позначення номіналу словами на реверсі, і імпровізованим тризубом на аверсі, який запропонував М. Швайка[1] (офіційно тризуб став малим гербом України 19 лютого 1992 року). 11 травня 1992 р, за ініціативи гравера Н. Н. Мітіної, для перевірки можливостей нового устаткування, випустили кілька таких монет. Випускали монети в різних металах: алюмінію (11 штук), латуні (27 штук) і з нержавійки (5 штук). На випуску монет з нержавійки розколовся штемпель, тому карбування зупинили, а розколоті штемпелі відправили на дослідження причин поломки. Але карбування не зупинилось. З найрізноманітніших металів відновленими штемпелями виробили ще близько 50 монет. Кілька монет виробили на прямокутних заготовках вирізаних вручну. (Пояснення. Карбування монетоподібних жетонiв з цифрою "50" 11 травня проводилось не для випробування можливостей нового устаткування, яке буде завезено на ЛВЗ 4 вересня, а встановлено у цеху N3 з 7 вересня 1992р. А для перевiрки можливостей щойно зроблених у Iн.в. пуансонiв i матриць пiд час карбування монет з рiзних металiв. I саме цi монеподібні жетони, викарбовані того дня на заготовках монет 15 копiйок i отримавших гуртове рифлення, стали першими майже монетами.) .

Оскільки ці монети не були затверджені, їх роздали організаторам монетної справи України[1], і, таким чином, монети потрапили у приватні колекції.

Дослідник монетної справи на ЛСЗ Люлько А. С. зазначає, що монети випущені зі срібла є пізнішими «новоділами», створеними неофіційно для нумізматичного ринку. Такими ж є монети із аверсами від копійок і реверсами шагів.

Потім, у травні 1992 року було запропоновано ескізи монет номіналами 1, 5, 10, 25 шагів за дизайн-проектом Б.Максимова. Ці монети в усьому були схожі на сучасні українські копійки, тільки словесне позначення номіналу було іншим. Як і на сучасних монетах, герб на аверсі шагів доповнювали колосся пшениці (символ достатку) і дубові листки (символ сили і волі народу). Реверс монети по колу було обрамлено калиновим вінком (символ української нації)[1]. (Пояснення. Розроблені в ескізах київськими художниками "шаги" у металi не карбувались. Після отримання їхніх ескізiв, "шагами" почали називати усі монетоподібні жетони ЛВЗ, з наголосом на першiй лiтерi "А". Cаме у такiй вимовi автор пояснень неодноразово чув цю назву вiд начальника цеху N3 зароджування монет України, Еглiти Владлена Михайловича. Історичне значення монетоподібних жетонiв ЛВЗ полягає у тому, що саме вони проклали шлях українській монеті).

В травні 1992 року було прийнято нову назву роздрібної грошової одиниці — копійка, а також проект випуску монет номіналами 1, 2, 3, 5,10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Для копійок обрали ескіз шагів Б.Максимова, замінивши назву номіналу на монетах і відправили на затвердження в НБУ. В Києві було прийнято рішення віддати ескізи на замовлення закордон, до Британії. Британці мали випустити партію монет (10, 25 і 50 копійок) для перевірки пуансонів, замовлених для ЛСЗ.

15 копійок 1992 р.

Виправлений проект передали на Луганський монетний двір. Почалось карбування монет номіналами від 10 копійок і вище (20 копійок не карбували; всі відомі нині двадцятикопійочники є підробками).

В серпні 1992 року В. Г. Лобас і П. Н. Черепахін були відправлені до Англії і Німеччини вивчати процес випуску монет на практиці. В Німеччині, директор Мюнхенського монетного двору запропонував їм прибрати з проекту зайві номінали. Він дуже здивувався, що українці хочуть випустити 2, 3 і 5, 10, 15, і 25 копійок одночасно, що дуже затратно і немає сенсу. Прислухавшись до слів директора Мюнхенської монетарні, Лобас і Черепахін, повернувшись до України, запропонували вилучити некратні гривні номінали (3, 15 копійок), хоча 15-копієчну монету вже випускали в Луганську[1]. (Добавлення: I саме ця монета "15 копiйок" повинна була стати першою монетою України, але вiдмова НБУ вiд її впровадження у грошову систему України, лишила монету статусу першої, надав статус пробної. Пiзнiше майже усi вони були переплавленi). Декілька таких монет згодом потрапили до приватних колекцій.

Після запуску виготовлення монет 15 копійок, було розпочато виготовлення штемпелів під 25 копійок, які і випустили незабаром. Ці найперші четвертаки відрізняються від подальших дірочками в ягодах калини у вінку на реверсі, і називаються в нумізматичних колах — «бублики». Дірки в ягодах не планувались за проектом; їх залишив фрез, яким виточували ґрона калини. Помітивши брак, — інструмент переточили, і на подальших монетах дірочок не було, але «бубличні» монети відправили в обіг з усіма іншими. (Роз'яснення: карбованi штампувальником В.Р. Матвiенко як i монети "15 копiйок" у Iн.в, на гiдропресi у невеликiй кiлькостi, до прибуття з Нiмеччини карбувальних пресiв, вони теж були переплавленi. Перші монети України "25 копiйок" були карбованi у цеху N3 наладчиком В.Ф.Харитоновим ЗРОБЛЕНИМИ у IН.В, але вже без дiрочок у ягiдках пуансонами. Карбованi 29 вересня на пресі N32710, у гладких матрицях пiд час наладжування прибулих пресiв "Crabener", їхні гурти ще не мали рифлень, тому майже усi виготовленi у той день монети були переплавленi. Як i монети карбованi прибулим 5 жовтня бракованим англiйським iнструментом з невiрно переданим рельефом українського герба. P.S. Читачу, якому незрозумiло карбування завiдомо бракованих монет 29 вересня-5 жовтня 1992р. роз'яснюемо, що обидва цi карбування проводились "вимушено"- при наладцi нiмецьких пресiв. Наладчикiв надiсланих фiрмою потрiбно було вiдпускати додому, на Батькiвщину).

50 копійок 1992 р.

Потім зробили заготовки під випуск 50 і 10 копійок. І тут без браку не обійшлось. При гравіруванні тризуба для аверсів 50 копійок, руку гравера похитнуло, і центральний зуб тризуба подовжився знизу. На калиновому колі під 10 копійок забули зробити ягоди на зовнішній стороні кола. Такі монети нині також дуже цінні в нумізматичних колах.

У грудні 1992 року почали виготовлення штемпеля для 1 гривні. Н. Н. Мітіна намагалась виробити каштанові ґрона, як на ескізах, але застарілий інструмент залишав спотворене зображення. Коли це намагались виправити — зламали наконечники фрезів, тому їх сточили, а монети вийшли із занадто великими трикутниками у ґронах. Їх випустили надзвичайно малим тиражем, через невдоволення невідповідністю до ескізів.

Тоді ж у грудні 1992 року Монетний двір отримав пуансони з Англії, якими продовжили карбування монет.

В останні дні 1992 року було зроблено спробу виготовити нові штемпелі для монети номіналом в 1 гривню. Штемпелі зробили і відкарбували новий зразок монет. НБУ замовив для огляду 150 пробних монет. На деяких не було гуртових написів, на інших був. На монетах 1995 року зустрічаються написи 1992 і 1994 років і навпаки.

На межі 1992 і 1993 років виготовили пуансон під карбування монети 2 копійки 1992 року. Її характерною особливістю був великий відступ калинового вінка від канту монети. Але їх випуск все ж розпочали, проте зробили лише кілька штук і тому нині це найрідкісніша українська монета. Невідомий працівник монетарні виніс алюмінієві заготовки для 2 копійок до виробництва 10 копійок і зробив 5-10 алюмінієвих «десяток».

Виготовлення пуансонів під монети номіналами 10 і 25 копійок 1992 року також замовили в Італії. Ці монети відрізняються належною якістю малюнка і «гострокутим» тризубом.

1 гривня 1996 р.

До серпня 1993 року Н. Н. Мітіна продовжувала гравірувати штемпелі під латунні 10, 25, 50 копійок і гривні 1992 року. Зображення на монетах цих штемпелів, у порівнянні з «англійськими» та «італійськими» дещо змазане, що пояснюється застарілими гравірувальними інструментами, але груба вибраковка припинилась.

Через низьку якість 2 копійок 1992 року, НБУ відмовились від замовлення цих монет в Луганську, але через деякий час знову повернулись до такого рішення, відправивши закордон лише замовлення на 1 і 5 копійок. Щоб довести здатність ЛСЗ зробити якісні дрібні монети, були виготовлені нові монети 2 копійки 1992 року, в яких калинове коло прийняло звичне положення, а дрібні деталі літер вже не були грубо виточені. (Пояснення. Причина вiдмови НБУ вiд карбування номiналу "2 копiйки" у Iталii, де карбувались монети бiлого кольору, автору цих пояснень невiдома. Але тiльки пiсля тiєї вiдмови, НБУ надав замовлення на її карбування на ЛВЗ. I тiльки пiсля отримання замовлення ЛВЗ почав працювати з нею, роблячи, на жаль помилки, i виправляючи їх. Автор правок бажає хоч трохи виправдати ЛВЗ за незавжди чiткi у дрiбних деталях зображення на перших монетах. Справа в тому, що їхні пуансони гравiювались на пантографi, завезеному ще по репатрiацiї з Нiмеччини пiсля Другої Світової Війни 1939-1945 рр. Пiсля отримання нового обладнання якiсть монет стала кращою. Недарма, пiзнiше, на ЛВЗ карбувався гумористичний сувенiрний жетон iз зображенням первiсної людини карбуючої українську гривню).

10-12 серпня 1993 року виготовили пуансони під монети 2 копійки 1993 року. (А вже 13 серпня наладчик К.М. Яценко почав карбувати ними монети). Спершу монети виготовлені ними відкинули через неякісні лінії в цифрі 2, але все ж, таки монети почали випускати масово.

У 1994 році випускали монети номіналами 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Монети 1 і 5 копійок були випущені не масово, лише для колекціонерів.

Ювілейна монета 2 гривні «Монети України» 1996 р.

У 1995 році — 25, 50 копійок і 1 гривня. Монета 25 копійок була випущена лише в колекційних наборах.

У 1996 — 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і 1 гривню. (Пояснення. Ймовірно першу монету України номіналом "1 гривня", з датами у полi i на гуртi "1992р" карбував 10 вересня 1993р. наладчик О.Д. Уткiн. А iсторичну назву монетi "гривня" повернув до життя академік М.А.Швайка).

У 1994 році відбувались пошуки більш дешевого за латунь сплаву, через що були випущені монети в «нерідних» металах, але їхній тираж не перевищив кількох штук.

26 листопада 1994 року випустили мільярдну монету. (Пояснення. Номінал мільярдної монети - "2 копійки").

В планах ЛВЗ на 1995 рік було випустити першу ювілейну монету — 1 гривня «200 років місту Луганськ», але далі ескізів справа не пішла. У 1996 року були розроблені монети 1 і 5 гривень із зображенням фасаду будівлі НБУ, але вони також не були випущені.