Шаг

Шаг — назва кількох типів грошей, що використовувалися в різний час на території України. Назва походить від староукраїнського *сяг («крок»)[1], або від слова «шеляг» (пол. szeląg).

XVII—XIX століття

Шагом звичайно називали польсько-литовську срібну монету XVII—XVIII ст. вартістю у три гроші (трояк), карбованої з 1528, особливо за Сигізмунда III у 1618 — 24. У Російській імперії у їхній системі шаг дорівнював 2 копійкам, через що назву «шаг» перенесено й на пізнішу російську мідяну монету вартістю в 2 копійки. Після 1839 з встановленням у Росії лічби на «срібло» найменування «шаг» було перенесене на 1/2 копійки «сріблом» («деньгу») і в цьому значенні вживалося до 1917.

Українська Народна Республіка (XX століття)

У часи Центральної Ради починається й історія перших українських марок з номіналом у шагах. Вже 19 грудня 1917 був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів». Спочатку марки були задумані тільки як поштові мініатюри. Та згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, за прикладом російської влади, яка зробила це раніше, стали вживати їх одночасно як марки і гроші на підставі закону УНР від 18 квітня 1918 р. Емісія від 18 квітня містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр. Папір під марки використовували грубий, зручніший для тривалого вжитку. Але ці марки-шаги з'явились у обігу вже після падіння Центральної Ради. В обігу шаги знаходилися до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр. Розмінні марки-шаги було фальшовано у різних містах України, зокрема, в Бердичеві, Білій Церкві, Житомирі тощо. Фальшувалися здебільшого дві найвищі вартості, а саме у 40 та 50 шагів.

Шаги 1918 року випуску. Дизайнери графіки Антон Середа та Георгій Нарбут.

Україна — 1992 рік
Ювілейна монета НБУ присвячена шагам

В 1992 році було викарбувано пробні монети номіналами «один шаг» та «п'ятдесят шагів», але назву не було затверджено для української монети. Довкола майбутньої назви розмінної монети було багато дискусій, суперечок та розмов. Дехто вважав, що «копійка» — назва російська і для незалежної України вона не підходить. Пропонувалися назви «сота», «резана»[2]. Були навіть пропозиції назвати дрібну монету «списівкою». Кажуть, що Леонід Кравчук прийняв рішення стосовно майбутньої назви монети. І вже 2 березня 1992 постановою Президії Верховної Ради України назва розмінної монети була визначена — «копійка».[3]

Сталі вислови про шаг
  • «І залізного шага не мати» — зовсім нічого не мати.
  • «На щербатий шаг» — дуже мало чогось.
  • «Не вартий ламаного шага» — не має ніякої цінності.
  • «Ні на шаг» — нема нічого[4].

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. http://www.bank.gov.ua/Bank_mn/histor_grn.htm Архівовано 10 серпня 2007 у Wayback Machine. Історія Гривні на сайті НБУ.
  3. http://informatorium.info/enpage.php?fix=200716112259516 Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine. Копійка (рос.)
  4. Шаг // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література

    Посилання

    Див. також
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.