Лук'яненко Володимир Матвійович
Володимир Матвійович Лук'яненко (18 жовтня 1937, Харків) — український державний діяч, міністр хімічного і нафтового машинобудування СРСР, президент — голова правління ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М. В. Фрунзе». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (1986–1989). Доктор технічних наук, професор (1997). Герой Соціалістичної Праці (10.12.1985). Герой України (26.02.2004).
| Лук'яненко Володимир Матвійович | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
18 жовтня 1937 (84 роки) місто Харків | ||||||||||||||
| Громадянство |
 СРСР  Україна | ||||||||||||||
| Діяльність | винахідник | ||||||||||||||
| Alma mater | НТУ «ХПІ» і Українська інженерно-педагогічна академія | ||||||||||||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||||||||||||||
| Знання мов | російська | ||||||||||||||
| Членство | ЦК КПРС | ||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
| Сайт | lukyanenkovladimir.openua.net/bio.php | ||||||||||||||
Біографія
Народився 18 жовтня 1937 в місті Харків в родині службовця.
Освіта
Харківський політехнічний інститут (1955–1960), інженер-механік, «Машини і апарати хімічного виробництва»; Український заочний політехнічний інститут (1965), інженер-механік, «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти»; кандидатська дисертація «Дослідження ефекту поперечної нерівномірності руху потоків на контактних пристроях і розробка конструкції дистиляційної колони содового виробництва» (1973); докторська дисертація «Динамічна міцність, надійність та оптимізація роторних машин нафтогазохімічної промисловості» (Харківський державний політехнічний університет, 2000).
У вересні 1955 — грудні 1960 року — студент Харківського політехнічного інституту.
У січні 1961 — грудні 1963 року — помічник майстра, майстер, старший майстер механічного цеху № 3 Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе.
У вересні 1963 — грудні 1964 року — заступник начальника цеху № 7, у грудні 1964 — квітні 1969 року — заступник начальника цеху № 6, в.о. начальника, начальник цеху № 6, у квітні 1969 — листопаді 1973 року — головний інженер — заступник директора Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе.
У листопаді 1973 — січні 1976 року — в.о. директора, директор Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе. У січні 1976 — липні 1985 року — генеральний директор Сумського машинобудівного виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. У липні — вересні 1985 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. У вересні 1985 — січні 1986 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе — директор Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту компресорного машинобудування.
10 січня 1986 — 27 червня 1989 — міністр хімічного і нафтового машинобудування СРСР (в.ло. міністра до ліквідації Міністерства у листопаді 1989).
У лдистопаді 1989 — лютому 1994 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. З лютого 1994 року — голова правління — президент НВО ім. М. В. Фрунзе.
З травня 2003 року — голова наглядової ради ВАТ «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування «Насосенергомаш». Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики при Президентові України (з 09.1998); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.2000).
З липня 2019 до лютого 2020 року — генеральний директор Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (АТ «Сумське НВО»).
Довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 160 (2004–2005). Академік Академії технологічної кібернетики України, член президії академії, голова Сумського регіонального центру (з 1991). Академік Міжнародної академії холоду.
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (26 лютого 2004) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного машинобудування, впровадження прогресивних форм господарювання та освоєння нових видів продукції, багаторічну плідну діяльність[1].
- Герой Соціалістичної Праці (10.12.1985).
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 жовтня 2012)[2], V ст. (10.2007)[3].
- Орден «За заслуги» І ст. (10.1997)[4], II ст. (08.1997)[5], III ст. (11.1996)[6].
- Ордени Леніна (1981, 10.12.1985), Жовтневої Революції (1976), Трудового Червоного Прапора (1971).
- Медаль «За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970).
- Державна премія України в галузі науки і техніки 1997 року — за розробку теоретичних основ автоматизованого оптимального проектування машин, конструкцій і приладів, створення на цій базі зразків сучасної техніки з впровадженням у серійне вітчизняне виробництво нового покоління конкурентоспроможних турбокомпресорних систем (у складі колективу)[7].
- Лауреат Державної премії СРСР (1980)
- Орден «100-річчя визволення від османської неволі» (НРБ, 1987).
- Орден Святого князя Володимира Великого (1997).
- Орден «Золотий Меркурій» (1997).
- Орден «Галкиниш» (Туркменістан). [8]
- Почесний професор Харківського державного політехнічного університету (1998).
- Почесний працівник газової промисловості (1996), почесний працівник Укргазпрому (1997).
Бібліографія
Автор (співавтор) понад 90 друкованих праць, зокрема книг: «Виробничі центрифуги» (1974), «Довідник. Центрифуги» (1980), «Вдосконалюємо механізм управління» (1982), «Вдосконалюємо форми й методи управління виробництвом» (1984). 8 авторських свідоцтв.
Захоплення
Полювання, риболовля, колекціонування картин.
Примітки
- Указ Президента України від 26 лютого 2004 року № 231/2004 «Про присвоєння В. Лук'яненку звання Герой України»
- Указ Президента України № 601/2012 від 18 жовтня 2012 року «Про нагородження В.Лук'яненка орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 18 жовтня 2012.
- Указ Президента України від 16 жовтня 2007 року № 975/2007 «Про нагородження В. Лук'яненка орденом князя Ярослава Мудрого»
- Указ Президента України від 17 жовтня 1997 року № 1151/97 «Про нагородження В. Лук'яненка відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- Указ Президента України від 19 серпня 1997 року № 841/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- Указ Президента України від 29 листопада 1996 року № 1141/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- Указ Президента України від 10 грудня 1997 року № 1346/97 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1997 року»
- Neýtralnyý Turkmenistan gazeti №260 (29953)