Лучано К'яруджі

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за «Фіорентину». Вже з наступного сезону став стабільним гравцем основного складу команди, в якій загалом провів сім сезонів, взявши участь у 140 матчах чемпіонату і забивши 33 голи. 1966 року став володарем Кубка Італії і Кубка Мітропи, а в сезоні 1968/69 допоміг команді стати чемпіоном Італії.

1972 року перейшов до «Мілана», у складі якого протягом наступних чотирьох сезонів був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості. У своєму першому ж сезоні у футболці «россонері» 1973 здобув Кубок Італії, а також Кубок володарів кубків. Став найкращим бомбардиром єврокубкового турніру, зокрема забив обидва голи «Мілана» в матчах півфіналу, а згодом став автором єдиного гола фінальної гри, який приніс італійцям перемогу над англійським «Лідс Юнайтед» і здобуття трофею.

Згодом з 1976 по 1981 рік грав у складі команд «Наполі», «Сампдорія», «Болонья» і «Ріміні», а завершував ігрову кар'єу у першій половині 1980-х виступами за нижчолігові «Рондінеллу» та «Массезе».

1967 року залучався до складу молодіжної збірної Італії.

1969 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Згодом тривалий час до лав національної команди не залучався, лише 1974 року провів у її формі ще дві гри.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1987 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового «Мільяринезе».

Згодом працював у клубній структурі рідної «Фіорентини» як тренер юнацьких і молодіжних команд. 1993 року уперше на нетривалий час очолив головну команду клубу. У подальшому ще двічі, у 2001 і 2002 роках виконував обов'язки головного тренера основної команди «фіалок».

Пізніше, протягом 2007–2008 рокіа тренував нижчоліговий «Поджбонсі».