Лучний собачка мексиканський

Мексиканський лучний собачка має досить обмежене поширення, він зустрічається тільки у частині Мексики. Ареал включає південь штату Коауїла та північ штату Сан-Луїс-Потосі на півночі країни.

Мексиканські лугові собачки живуть в рівнинних районах (долини і прерії) на висоті від 1600 до 2200 метрів. Вони використовують для риття нір і життя тільки глибокі ґрунти, вільні від скель і покриті зеленню і травами.

Мексиканські лучні собачки мають найбільш виражений статевий (сексуальний) диморфізм, причому самці трохи крупніші і важчі, ніж самиці. Довжина тіла коливається від 385 до 440 мм. Забарвлення хутра у самців і самок однакове, вони покриті світлою шерсткою з окремими чорними волосками. У них в перебігу року шубки бувають двох типів, одна світла і легка влітку і інша з товстим теплим підшерстям протягом зими. Дистальна половина хвоста чорна, що відрізняє їх за зовнішнім виглядом від більшості інших видів роду.

Самиці приносять потомство тільки раз на рік, але вони можуть зробити це в будь-який час, починаючи з кінця зими і до літа. За тривалістю вагітності цей вид схожий на інші види роду — вагітність становить приблизно один місяць, а народжувати самиця здатна приблизно протягом близько п'яти років. Малюки народжуються сліпими і голими, вони повністю покриваються шерсткою у віці близько 4 тижнів, а їх очі відкриваються незабаром після цього. Відлучення малюків від материнських грудей відбувається у віці від 40 до 50 днів, а у віці 5 місяців неповнолітні малюки досягають дорослого розміру.

Мексиканський лучний собачка — дуже соціальний вид. Вони мешкають у колоніях, що складається з кількох дорослих самців і самиць, а також підлітків різних віків. Розмір групи варіюється залежно від наявності місць проживання. Така колонія може бути досить великою, і в ній може бути більше кількох сотень особин.

Мексиканські лучні собачки живуть у норах, які опускаються або по спіралі або прямо вниз від поверхні до приблизно одного метра під землю, а потім розходяться у горизонтальну систему тунелів. Викопана з нір земля зазвичай складена у насип навколо входу в нору. І тварини часто використовують цей пагорб, для спостереження за хижаками. Якщо в полі зору потрапляє потенційний хижак (такий, як койот, борсук, ласка чи хижий птах), тут же видається тривожний умовний сигнал і мексиканські лугові собачки ховаються в нору, де відчувають себе в повній безпеці. Тварини активні протягом усього світлового дня і, ймовірно, протягом усього року.

Екологія цього виду досі інтенсивно не вивчалась, так що мало відомо про їх живлення. Вони, ймовірно, їдять різні трави та іншу зелень.

Хоча рівень чисельності цього виду недостатньо добре відомі, але вони мають обмежене поширення і не зустрічаються у надлишку. Їхні місця проживання за площею були значно скорочені в результаті людської діяльності, таких, як землеробство і скотарство великої рогатої худоби, і, незважаючи на їх статус як охоронюваних, цілі колонії іноді знищують шляхом отруєнням, оскільки вони вважалися шкідниками сільськогосподарських культур.

• ARKive — images and movies of the Mexican prairie dog (Cynomys mexicanus)
• Animal Info: Mexican Prairie Dog
• DesertUSA: Prairie Dogs
• Prairie dogs videos (in English)
• Pronatura Noreste in the Chihuahuan Desert^{[недоступне посилання з квітня 2019]}