Блохи

Тіло бліх сплюснуто з боків[2], вузьке, гладке, забезпечено щетинками і шипами, що допомагають пересуватися і утримуватися в густій шерсті та між пір'ям хазяїв, в складках одягу, а також у субстраті їх гнізд і в норах. На голові та грудях часто є зубчасті гребені (ктенідії). Довжина тіла у різних видів варіює від 1 до 5 мм, але у самиць деяких видів може досягати 10 мм внаслідок гіпертрофічного розростання черевця після початку харчування. Антени завжди розташовуються позаду простих очей і в стані спокою поміщаються в спеціальних заглибинах — вусикових ямках. Антени можуть використовувати самці для утримання самиці під час копуляції. Ротовий апарат бліх колючо-смоктального типу. Характеризується перетворенням в стилети епіфарингса (непарний стилет) і лацинія (парні стилети), що поєднуються з максилярними лопатями. Нижня губа з парою лабіальних щупиків перетворена в стулки футляра для компонентів хоботка. Мандибули у дорослих бліх повністю втрачені. Груди забезпечені сильними кінцівками, що забезпечують комасі швидке переміщення в покривах хазяїна, здатність утримуватися на шорстких поверхнях під будь-яким кутом. Часто пересуваються стрибками, використовуючи при цьому для поштовху другу й особливо — третю пари ніг. У задній частині черевця, позаду VIII тергіта, розташовується наявний тільки в бліх своєрідний сенсорний орган — абдомінальний сенсиліум, або пігідій, споряджений трихоботріями (дотикальними волосками) і здатний уловлювати коливання повітря.

Блохи — це комахи з повним перетворенням. Спеціальних місць для відкладання яєць блохи не шукають. Запліднені самиці з силою викидають яйця невеликими порціями для успішнішого розповсюдження, або яйця можуть бути відкладені на покриви хазяїна. Розвиток яєць в середньому триває не більше двох тижнів. З яйця виходить безнога, червоподібна личинка, здатна до активного пересування, яка заривається в субстрат нори або гнізда хазяїна. Личинка живиться або різними розкладаними залишками, або (у деяких видів) неперетравленою кров'ю, що міститься в екскрементах дорослих бліх. Личинки линяють 3 рази. Після цього вони оточують себе шовкоподібним коконом і заляльковуються. У різних видів бліх вихід з кокона приурочений до певного сезону. Доросла блоха, що вийшла з лялечки, підстерігає тварину-хазяїна. Доросла блоха теоретично може жити 1,5 року, але реально — не більше кількох місяців.

Бліх можна виявити у всі сезони року на хазяях і в гніздах, влаштованих над землею (білки, птахи), на землі, в землі (нори тушканчиків, ховрахів, хом'яків, піщанок та інших звірів). Таким чином, основними господарями бліх є ссавці, для яких притулок є обов'язковим у всі періоди життя. Меншою мірою блохи пов'язані (понад 100 видів) з тваринами, які користуються притулками лише в певний період року. У гніздах птахів блохи особливо численні в момент насиджування яєць і в період появи пташенят. Бліх знаходять у залишених птахами гніздах навіть через довгий час. З тваринами, які не мають притулку взагалі, пов'язано мало видів бліх (менш як 30). Це «стаціонарні» паразити парнокопитних і сумчастих. Оскільки існують труднощі повторного знаходження хазяїна, то їх перебування на тілі постійне. Смокчуть кров як самці, так і самиці. Кровосмоктання триває від 1 хвилини до кількох годин. Представники родів Xenopsylla, Echidnophaga, Ctenocephalides тощо п'ють кров з надлишком, так що навіть не завжди встигають перетравити її. Інші види (Ctenocephalides canis, Ctenocephalides felis, Leptopsylla segnis тощо) потребують частого живлення. Але насмоктавшись крові, вони не покидають тіла хазяїна й вільно пересуваються у шерсті. Деякі (Ctenophthalmus, Neopsylla тощо) потребують нечастого живлення та більшу частину життя проводять у субстраті гнізда хазяїна. Сувору специфічність щодо хазяїна спостерігають тільки в бліх рукокрилих. Більшість же бліх не настільки специфічні, можуть мешкати крім основного господаря і на інших видах тварин.

Блохи, в більшості, пов'язані з помірними та субтропічними кліматичними зонами, тому основна маса видів і родів поширена в Східно-Азійській, Центрально-Азійській, Західно-Американській, Патагонській, Папуаській і Східно-Африканській зоогеографічних підобластях. Найбільше число видів знайдено в Палеарктиці (892 виду з 96 родів), Неарктиці (299, 68), Неотропіках (289, 55) і Афротропіках (275, 43). Космополітичною є родина Ischnopsyllidae. Майже всесвітньо поширені родини Hystrichopsyllidae і Ceratophyllidae. Тільки в південній півкулі зустрічаються родини Stephanocircidae, Lycopsyllidae, Macropsyllidae, Malacopsyllidae. Для Африки характерні родини Xiphiopsyllidae і Chimaeropsyllidae, а Австралії — Lycopsyllidae і Macropsyllidae[3].

Виділяють від 15 до 18 родин (у дужках наведено кількість видів)[4][5]:

З пізньої юри та ранньої крейди описані найдавніші представники ряду з трьох викопних родин Pseudopulicidae, Saurophthiridae та Tarwiniidae.

Блохи безпосередньо зумовлюють у людини дві хвороби — пулікоз і саркопсильоз.

Встановлено, що близько 60 видів бліх можуть передавати в природі більше 25 різних інфекційних хвороб, а в експериментальних умовах їх число значно збільшується[6]. Також блохи можуть бути проміжними хазяями деяких паразитичних черв'яків, зокрема деяких нематод[7].

У Середні віки бліх ловили спеціальними пристосуваннями. У наш час знищення бліх проводять шляхом обробки тварин і приміщень інсектицидами, зокрема шампунями, що містять перметрин.

• Высоцкая С. О. Краткий определитель блох. // Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1956. — 100 с.
• Юркiна B.I. Блохи. Фауна України. // Инст. зоол. АН Укр. РСР. Том 17 (Вып. 4). — 1961. — С. 1-152
• Public Health — Seattle & King County. Diseases carried by fleas

• The Siphonaptera на сайті Earthlife world
• Список родин бліх на сайті Tree of life
• Discover life
• Особлива класифікація бліх на сайті ЗІН РАН
• Фотографії бліх Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.