Луїджі Ейнауді

Луїджі Ейнауді (італ. Luigi Einaudi; 24 березня 1874(18740324), Карру — 30 жовтня 1961, Рим) — італійський політик і економіст, президент Італії з 1948 по 1955 рік.

Луїджі Ейнауді
Luigi Einaudi
італ. Luigi Einaudi
Луїджі Ейнауді
Luigi Einaudi
2-й Президент Італійської республіки
11 травня 1948 — 11 травня 1955
Попередник Енріко де Нікола
Наступник Джованні Гронкі
Народився 24 березня 1874(1874-03-24)[1][2][…]
Карру, Провінція Кунео, П'ємонт, Італія[3][4]
Помер 30 жовтня 1961(1961-10-30)[3][2][…] (87 років)
Рим, Італія[3][4]
Похований Дольяні
Відомий як економіст, політик, журналіст, професор, адвокат, банкір
Місце роботи Університет Луїджі Бокконі, Туринський університет і Туринський політехнічний університетd
Громадянство  Італія
Національність італієць
Освіта Туринський університет і Університет Луїджі Бокконі
Політична партія Італійська ліберальна партія
У шлюбі з Ida Einaudid
Діти Giulio Einaudid і Mario Einaudid
Професія юрист, економіст
Звання професор
Релігія католик
Нагороди
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Луїджі Ейнауді народився 24 березня 1874 року в місті Карру (П'ємонт). Вищу освіту він отримав в Туринському університеті, де перейнявся ідеями соціалізму, а також співпрацював з журналом «Sociale Critica» під керівництвом лідера соціалістичної партії Італії Філіппо Тураті. В 1895 році він закінчив навчання в університеті з дипломом з юриспруденції, після чого залишився там викладати. Крім цього він також працював у Політехнічному університеті Туріна й університеті Бокконі в Мілані.

З початку XX століття Ейнауді став схилятися до консервативних позицій у політиці. В 1919 році його призначили сенатором Королівства Італія. Ейнауді в той самий час працював журналістом у таких популярних газетах, як «La Stampa» і «Corriere della Sera», і був фінансовим кореспондентом у журналі «The Economist». В 1926 році він завершив свою журналістську діяльність, але після падіння фашистського режиму в 1943 році знову відновив співпрацю з «Corriere della Sera».

Після капітуляції італійського уряду 8 вересня 1943 року Луїджі Ейнауді втік до Швейцарію, знову повернувшись на батьківщину тільки рік потому. У новій Італії він став членом Ліберальної партії і зайняв посаду президента центрального Банку Італії, який очолював з 5 січня 1945 року по 11 травня 1948 рік.

11 травня 1948 року Луїджі Ейнауді був обраний другим президентом Італії. В роки своєї професійної кар'єри Ейнауді складався в багатьох різних культурних, економічних та освітніх організаціях. Він був прихильником ідеального європейського федералізму. Він також особисто керував діяльністю своєї ферми недалеко від містечка Дольяні у своєму рідному регіоні П'ємонт, де впроваджував самі передові сільськогосподарські процеси.

З 11 травня 1955 року — довічний сенатор.

У Луїджі Ейнауді було два сини. Перший, Джуліо, був видним італійським видавцем, а його онук Людовіко став знаменитим композитором. Його другий син, Маріо, був професором Корнелльського університету й активним антифашистом.

Помер 31 жовтня 1961 року в Римі у віці 87 років.

Бібліографія

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118688383 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Эйнауди Луиджи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Туринська академія наук — 1757.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.