Луїза Ангальт-Бернбурзька

Вільгельміна Луїза Ангальт-Бернбурзька (нім. Wilhelmine Luise von Anhalt-Bernburg; нар. 30 жовтня 1799 — пом. 9 грудня 1882) — принцеса Ангальт-Бернбурзька з дому Асканіїв, донька герцога Ангальт-Бернбургу Алексіса та гессен-кассельської принцеси Марії Фредеріки, дружина прусського принца Фрідріха. Художниця. Близько 30 останніх років життя провела у замку Еллер, страждаючи від невропатичного розладу.

Луїза Ангальт-Бернбурзька
нім. Luise von Anhalt-Bernburg
Портрет Луїзи пензля Ф. В. фон Шадова, близько 1840 року, Георгіум, Дессау
Ім'я при народженні Вільгельміна Луїза
Народилася 30 жовтня 1799(1799-10-30)[1][2]
Балленштедт, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1]
Померла 9 грудня 1882(1882-12-09)[1][2] (83 роки)
Ellerd, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Поховання Rheinstein Castled
Країна  Німеччина
Діяльність художниця
Знання мов німецька
Титул принцеса Прусська
Рід Асканії
Батько Alexius Frederick Christian, Duke of Anhalt-Bernburgd
Мати Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
Брати, сестри Alexander Karl, Duke of Anhalt-Bernburgd
У шлюбі з Prince Frederick of Prussiad
Діти Prince Alexander of Prussiad і Prince George of Prussiad

Біографія

Луїза народилась 30 жовтня 1799 року у замку Балленштедта. Була старшою з виживших дітей князя Ангальт-Бернбургу Алексіса та його першої дружини Марії Фредеріки Гессен-Кассельської. Мала молодшого брата Александра Карла.

У 1807 році Ангальт-Бернбург став герцогством. У 1811 році до нього завітала художниця Каролін Бардуа. Луїза, яка мала хист до малювання, спілкувалася з нею і з часом сама стала доброю художницею.

У серпні 1817 року батьки розлучилися через прогресуючу душевну хворобу Марії Фредеріки, після чого та від'їхала до Ганау. Луїза за три місяці одружилася з прусським принцом Фрідріхом, якого зустріла в Дессау.

Фрідріх Прусський

Весілля 17-річної Луїзи та 23-річного принца Фрідріха відбулося 21 листопада 1817 у замку Балленштедта. Наречений був небожем правлячого короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III. Оселилися молодята в Берліні у палаці на Вільгельмштрассе, 72. У них народилося двоє дітей:

У 1821 році родина переїхала до замку Яґергоф біля Дюссельдорфу. Літо проводили у палаці Бенрат або замку Райнштайн, який Фрідріх придбав у 1823-му і відновив протягом наступних років. Пара протегувала мистецтвам і мала значний вплив на культурне життя Дюссельдорфу. Луїза продовжувала займатися живописом та брала уроки у Каспара Шорена, Фрідріха Гонерта, Вільгельма фон Каульбаха, Теодора Хільдебрандта.[3]

У 1834—1835 роках принцеса за свій кошт збудувала Клеменскірхе в Трехтінгсгаузені під замком Райнштайн. У 1837 році вона стала покровителькою новоствореної Вищої приватної школи для дівчаток протестантського віросповідання у Дюссельдорфі, яка на її честь була названа Luisenschule, та звела меморіальний хрест у Зелькеталі в пам'ять про батька, а наступного — пожертвувала старій каплиці у Мегдеспрунзі вівтарний розпис, написаний нею як копія Ернста Дегера.

замок Еллер

У 1843 році подружжя придбало замок Еллер та однойменний маєток поблизу Дюссельдорфу. Луїза марно намагалася протестувати будівництву залізничної колії на південь від замка. Втім, вона все одно полюбляла перебувати там, присвячуючи себе живопису. У 1848 році родина мала переїхати до Берліну через революційні заворушення. Там Луїза страждала від важкого невропатичного розладу, успадкованого від матері. У 1855 році її хвороба настільки посилилася під час відвідин музичного фестивалю в Еллері, що принцеса вирішила залишитися у замку на постійне проживання. Жила там усамітнено, з маленьким двором, який очолював камергер граф Родер. Її чоловік продовжував мешкати у столиці, однак навідував її кожного року на день народження. Луїза присвячувала час садівництву, розбудовувала парки та сади, продовжувала малювати. Вела активне листування з лікарем-гомеопатом Самюелем Ганеманом, чиєю пацієнткою була.

Фрідріх Прусський пішов з життя влітку 1863 року. Тоді ж помер брат Луїзи, який останніми роками також страждав від душевної хвороби. Принцеса вважала себе єдиною спадкоємицею герцогства Ангальт-Бернбург і тривалий час мала суперечку з Леопольдом Ангальт-Дессау щодо алоду. Померла 9 грудня 1882 року у віці 82 років. Похована у каплиці замку Райнштайн.[4]

Генеалогія
Віктор Фрідріх
 
Альбертіна Бранденбург-Шведтська
 
Фрідріх Карл Пльонський
 
Крістіна Ревентлов
 
Фрідріх II
 
Марія Великобританська
 
Фредерік V
 
Луїза Великобританська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Альбрехт
 
 
 
 
 
Луїза Альбертіна Пльонська
 
 
 
 
 
Вільгельм I
 
 
 
 
 
Вільгельміна Кароліна Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Алексіус
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132421070 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Frauengeschichte in Düsseldorfer Straßennamen (нім.)
  4. Замок Райнштайн Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine. (англ.)

Література
  • Margitta Dobrileit: Wilhelmine Luise von Preußen (1799—1882). Eine Prinzessin zwischen Melancholie und Heiterkeit, Stiftung Schloss und Park Benrath, Düsseldorf 2013, ISBN 978-3-935559-17-1
  • Bettina Fügemann: Prinzessin Wilhelmine Luise von Anhalt-Bernburg (1799—1882). Biografische Skizzen 1, Anhalt Edition, Dessau 2009, ISBN 978-3-936383-17-1
  • Inge Christine Heinz: «Schicken Sie Mittel, senden Sie Rath!» Prinzessin Luise von Preußen als Patientin Samuel Hahnemanns in den Jahren 1829 bis 1835. KVC Verlag, Essen 2011. (Quellen und Studien zur Homöopathiegeschichte 15), ISBN 978-3-86864-007-6
  • Antje Kahnt: Düsseldorfs starke Frauen — 30 Portraits Droste, Düsseldorf 2016, ISBN 978-3-7700-1577-1, стор. 35–40.
  • A. Vollert (Hrsg.): Blätter für Rechtspflege in Thüringen und Anhalt, Band 16, Jena 1869, стор. 169
  • Inge Zacher: Wilhelmine Luise von Preußen (1799—1882) — eine fürstliche Malerin des 19. Jahrhunderts. Katalog zur Ausstellung im Stadtmuseum Düsseldorf, Düsseldorf 1998

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.